Корпорація Wedtech у другій половині ХХ століття стала своєрідною вигідною політичною вітриною — прикладом того, як бізнес може досягти успіху за підтримки цінностей Рейгана. Але насправді вона перетворилася на прикриття для масштабної корупції. Компанія набирала контракти, які не могла виконати, й платила хабарі, щоб їх отримати. Як з’явилася така схема у Бронксі та чим закінчилась ця історія — далі на bronx-yes.com
Історія створення корпорації Wedtech
Компанія Wedtech була заснована у Бронксі Джоном Маріотто, який спочатку займався виробництвом дитячих візків. Згодом до справи приєднався його партнер Фред Нойбергер, й компанія зосередилася на отриманні урядових контрактів для малого бізнесу, зокрема від Міністерства оборони. Спочатку Маріотто справді хотів створити робочі місця у Південному Бронксі. Компанія Wedtech починалася як малий оборонний підрядник, що скористався програмою урядової підтримки для підприємств, які належать представникам меншин. Намір був благородний, але з часом все перекрутилося: компанія почала маніпулювати даними, щоб потрапити до програми, а далі — щоб отримувати вигідні державні контракти.
Wedtech здобула гарну репутацію як роботодавець у соціально та економічно занедбаному районі Нью-Йорка. Компанію хвалили за створення робочих місць, й навіть президент Рональд Рейган публічно відзначив її внесок, наголошуючи, що завдяки Wedtech багато людей у Бронксі уникнули потреби жити на соціальну допомогу. Тоді Джона Маріотто було визнано підприємцем року за версією Адміністрації малого бізнесу США.
Нелегальні схеми
Wedtech отримала значну частину своїх оборонних контрактів без відкритих торгів, використовуючи федеральну програму підтримки бізнесу, власники якого представники меншин. Проте фактично більшість компанії належала Фреду Нойбергеру — людині, яка не мала жодного відношення до жодної визнаної урядом меншини. Це формально позбавляло Wedtech права користуватися привілеями цієї програми.
Щоб приховати, що контроль над компанією залишався в руках Нойбергера, керівництво Wedtech сфальсифікувало документи, які свідчили, ніби головним власником був Маріотто. Але пізніше з’ясувалося, що й Джон Маріотто, що був начебто латиноамериканцем, насправді мав італійське походження. Виходить, що псевдоіммігранти просто обманули всіх. Але справа навіть у цьому. Головне, що цей обман підхопили й інші.
Коли компанія Wedtech вийшла на біржу, частину своїх акцій вона передала юридичним фірмам як оплату за послуги. Серед них була фірма Squadron, Ellenoff, Plesent & Sheinfeld, де працювали родичі або самі члени Конгресу США — зокрема, представники від Бронкса Маріо Б’яджі та Роберт Гарсія. Вони мали приховані частки у Wedtech та, використовуючи свій політичний вплив, сприяли отриманню компанією державних замовлень.
Серед ключових фігур скандалу був також генерал-майор Віто Кастеллано, двоюрідний брат мафіозі Пола Кастеллано. Він займав високі посади в столиці штату — був, зокрема, командувачем Національної гвардії Нью-Йорка та начальником штабу губернатора Маріо Куомо.
Зрештою компанія Wedtech, яка стала прикриттям для справжнього корупційного театру, почувалася настільки впевнено та безкарно, що почала діяти навіть на рівні Білого дому. Вона звернулася до прессекретаря президента Рональда Рейгана — Ліна Нофзігера, щоб вийти на офіцера зі зв’язків із громадськістю — майбутню сенаторку Елізабет Доул. Завдяки її втручанню компанія отримала без тендеру контракт на $32 мільйони на постачання малих двигунів для армії США. Це була лише перша з низки подібних угод на загальну суму $250 мільйонів.
Корпорація досягла величезних масштабів, нарощуючи з кожним роком свою «імперію». За лаштунками діяли численні посередники, консультанти, політики. Журналіст Трауб влучно описав це так:
«Доля, здавалося, водила Wedtech по світу з ліхтарем, шукаючи ще одного нечесного».
У підсумку багато учасників цієї історії опинилися за ґратами. Але Трауб показує ситуацію не лише як історію злочинів — радше як драму людських слабкостей, самообману й наївності.
Висунення обвинувачень
Та ніщо не триває вічно. Прийшов час розплати й для Wedtech. У 1987 році суд у Мангеттені висунув звинувачення Маріо Б’яджі (конгресмен-демократ від Бронкса), Стенлі Саймону (колишній президент округу Бронкс) та Пітеру П. Неглії (колишній регіональний директор Нью-Йоркської адміністрації малого бізнесу).
До кінця другого президентського терміну Рональда Рейгана обсяг зловживань у Wedtech став настільки великим, що їх більше не могли ігнорувати. Конгрес призначив незалежного адвоката для розслідування справи, у результаті чого були висунуті звинувачення проти багатьох осіб.
Головні фігуранти у справі:
- Лін Нофзігер.
Багаторічний соратник Рейгана, який оголосив про замах на президента у 1981 році. Після відставки працював лобістом та консультував кампанію Рейгана у 1984 році. Його звинуватили в порушенні етичних норм за лобіювання на користь Wedtech протягом року після звільнення з уряду.
- Едвін Міз.
У 1982 році, бувши радником Білого дому, підтримав Wedtech у спілкуванні з Пентагоном. У 1985 році інвестував понад $50 000 разом із фінансовим радником компанії Чінном, заробивши на спекулятивних біржових операціях майже $40 000.
- Е. Боб Воллах.
Адвокат та давній друг Міза. У 1981-1982 роках надсилав йому численні запити щодо Wedtech. Пізніше отримав понад $1 мільйон від компанії готівкою та акціями.
- В. Франклін Чінн.
Інвестиційний консультант та директор Wedtech, якого компанія пізніше звинуватила у фінансових махінаціях на суму понад $1,14 мільйона.
- Джеймс Е. Дженкінс.
Колишній заступник Міза, до якого звертався Нофзігер з приводу контракту Wedtech. Вів переговори на зустрічі в Білому домі з представниками армії, а згодом став представником Wedtech у Вашингтоні.
- Майкл Карденас.
Колишній голова Адміністрації малого бізнесу. Заявив, що Білий дім тиснув на нього, аби забезпечити контракт Wedtech у 1982 році.
- Конгресмен Маріо Б’яджі.
Разом із сином, юридичним партнером, Стенлі Саймоном та засновником компанії Джоном Маріотто був звинувачений у рекеті, вимаганні та хабарництві. Фірма сина Б’яджі отримала $225 тис. від Wedtech.
- Кларенс М. Мітчелл III.
Колишній сенатор штату Меріленд. Його, його брата Майкла та дядька Паррена Мітчелла звинуватили у змові з метою зірвати розслідування. Юридична фірма Майкла отримала від Wedtech $110 тис.
Крах корпорації
У загальному підсумку понад 20 посадовців різного рівня були засуджені у зв’язку зі справою Wedtech. Проте частину з цих вироків скасували у 1991 році за апеляцією після того, як з’ясувалося, що головний свідок обвинувачення — колишній президент Wedtech Ентоні Ґуарілья — дав неправдиві свідчення.
Свідчення Ґуарільї були ключовими, адже саме він безпосередньо пов’язував підсудних із корупційною схемою. Він пішов на угоду зі слідством й визнав провину в менш тяжких злочинах. Проте згодом з’ясувалося, що Ґуарілья збрехав у суді, заперечивши свою залежність від азартних ігор — попри докази, включно з маркерами на $65 000 із казино. Апеляційний суд вирішив, що, якби присяжні знали про це, вони могли б поставити під сумнів всі його свідчення.
Вироки, зокрема, були скасовані для Е. Боба Воллаха — засудженого до 6 років в’язниці та штрафу в $250 000, Франкліна Чінна — засудженого до 3 років та $100 000 штрафу та ще кількох фігурантів справи.
Після оголошення рішення Воллах сказав:
«Яскравою смугою в темній хмарі останніх чотирьох років є те, як мої друзі та представники професії зрозуміли мене, повірили в мене та усвідомили, що система була спотворена низкою обставин, які підняли політику та амбіції до такої висоти, що спричинило збій у роботі системи».
Але більшість вироків все ж таки була реалізована, до ґрат потрапило чимало учасників хитрих схем під прикриттям Wedtech. Одним з них був мер Бронкса Стенлі Саймон.
Та попри банкрутство Wedtech й масштабний скандал, система так і не була повністю реформована.