Бронкс завжди був суто демократичним. Звісно, були прихильники республіканців, але останні 40 років впевнену перемогу у цьому боро Нью-Йорка здобували представники демократичної партії. І ось після багаторічного панування демократів у Бронксі сталася несподівана подія — на місцевих виборах у 2023 році перемогла республіканка Крісті Марморато. Як так сталося, що демократи почали втрачати свої позиції у Бронксі та чим спричинене потепління відносин між республіканцем Трампом та демократичним мером Нью-Йорка — далі на bronx-yes.com
Несподівані вибори у Бронксі
Останнього разу, коли у Бронксі був представник республіканців у міській раді, це було ще за мера Еда Коча. З 1977 до 1983 року Джозеф Савіно-молодший працював членом ради з особливими повноваженнями — доки цю посаду не скасували.
І ось знову республіканці опинилися «на коні» після тривалої перерви. Хоча у цілому демократи виграли вибори у Нью-Йорку у 2023 році, поразка у Бронксі стала тривожним сигналом. Республіканці активно вели кампанію, роблячи акцент на питаннях злочинності, імміграції та забудови, та їм вдалося мобілізувати виборців.
Марморато перемогла з невеликим відривом, але все ж таки перемогла. Водночас у решті боро Нью-Йорка республіканці не досягли такого успіху — у Брукліні й північних районах міста демократи здобули перемоги, зокрема в районах із великою кількістю азійських американців та в окрузі Ері.
Республіканці ж досягли серйозного прориву на Лонг-Айленді, де змогли виграти низку ключових посад. Це змусило демократів нервувати, адже від результатів на цих територіях може залежати більшість у Палаті представників США.
Крісті Марморато, за фахом рентгенолог, підкреслювала, що її кандидатура — це відповідь на бажання громади захистити свій район. Вона виступала проти щільної забудови, закликала до збільшення кількості поліцейських та стверджувала, що місцеві жителі відчувають, ніби не мають контролю над тим, що відбувається в їхньому районі. Ці тезиси знайшли відгук у громаді. Багато хто вже втомився надіятися на обіцянки демократів та прийняв рішення дати шанс їхнім опонентам. Це ще раз підкреслює, що у політиці, як й усюди треба першою чергою орієнтуватися на бажання та потреби людей.
Втрату цього місця деякі демократи вважають локальним винятком, інші — тривожним сигналом. Як зазначив один із депутатів, це був «ідеальний шторм», який й призвів до несподіваної перемоги республіканців у глибоко демократичному районі.
Чому Бронкс проголосував за республіканців
Як так сталося, що у районі, де демократів удесятеро більше, ніж республіканців, вийшли такі результати виборів?
Однією з ключових причин стала ситуація навколо забудови округу Throgs Neck, що охоплює північно-східну частину Бронкса, зокрема прибережні райони біля Лонг-Айленд-Саунд та Істчестер-Бей. Ще 20 років тому тут змінили правила забудови, дозволивши зменшити щільність житла, що сприяло подальшій субурбанізації району. Тут зʼявився затишний спокійний мікрорайон з красномовною назвою Country Club.
Демократка Марджорі Веласкес, яка раніше здобула перемогу з понад двома третинами голосів, втратила підтримку, коли змінила свою позицію щодо питання забудови. Спочатку вона виступала разом із місцевими жителями проти плану зведення кількох багатоповерхівок. Але згодом, посилаючись на житлову кризу, підтримала цей проєкт. Після цієї підтримки план отримав одностайне схвалення міської ради, проте її виборці різко виступили проти. Перед голосуванням вони пікетували офіс Веласкес, а на вулицях з’явилися вантажівки з рекламою, яка називала її «зрадницею з Throgs Neck».
Місцева група Bronx Coalition Against Upzoning подала до суду, вимагаючи зупинити будівництво. Їхня головна претензія полягала у тому, що нові споруди не вписуються в район з переважно одно- і двоповерховими будинками. Але суд відхилив позов — район не є історично значущим, а будівлі планувалося звести не вище восьми поверхів.
Ця історія зіграла на руку Крісті Марморато, яка балотувалась як кандидатка протесту. За словами місцевого управлінця Метью Круза, питання землекористування тут об’єднує людей незалежно від політичних поглядів. Район, каже він, став для мешканців «тихим притулком» — навіть якщо вони працюють на Мангеттені, жити хочуть у віддаленому спокійному місці.
Марморато вчасно усвідомила розрив між позицією громади та діями влади й скористалася цим у своїх інтересах.
Тим часом мер Ерік Адамс продовжував просувати свою політику «Місто Так» — зокрема підтримуючи забудову та встановлення веж мобільного зв’язку. Він відкрито критикував спротив мешканців до змін у Throgs Neck, зазначаючи, що за останнє десятиліття там звели лише 58 одиниць доступного житла. Проте жителі шукали підтримки саме їхньої позиції, й знайшли її в особі Крісті Марморато.
Ще більше невдоволення мешканців Бронкса діями демократів викликала ідея розміщення в колишньому медцентрі людей, звільнених із тюрми на острові Райкерс.
Марджорі Веласкес вийшла з Прогресивного крила партії й намагалася дистанціюватися від радикальніших демократів, але це не допомогло — її рішення підтримати будівництво доступного житла виборці не пробачили.
Які відносини між президентом республіканцем та мером демократом
Деяких нью-йоркських республіканців дивує, чому Дональд Трамп так позитивно ставиться до мера Нью-Йорка, демократа Еріка Адамса. Вони вважають, що місто має серйозні проблеми — зростання злочинності, бруд, наплив мігрантів — й звинувачують у цьому саме Адамса. Тож не розуміють, чому Трамп його підтримує та не можуть змиритися з тим, що їхній лідер прихильно ставиться до людини, яка називала себе «Байденом із Брукліна». Трамп навіть сказав, що може помилувати Адамса, якого підозрюють у корупції, та назвав його жертвою політичного тиску.
Сам Адамс натомість також демонструє готовність співпрацювати з адміністрацією Трампа — зокрема, підтримує ідею депортувати мігрантів, які скоїли злочини.
Дехто з республіканців вважає, що мер просто шукає політичну вигоду, але не розуміють, чому Трамп, зі свого боку, так активно йде йому назустріч. Конгресвумен Ніколь Малліотакіс нагадала, що вона багато разів критикувала Адамса за його політику.
«Республіканцям довелося боротися з ним за все: від притулків та політики заповідників до велосипедних доріжок та камер контролю швидкості», – сказала вона. «Його цінності не є цінностями Республіканської партії».
Політичні маневри Еріка Адамса
Мер Нью-Йорка Ерік Адамс, хоча й є демократом, останнім часом серйозно розглядав можливість участі в республіканських праймеріз — про це повідомили республіканські посадовці та особи, обізнані з ситуацією. За їхніми словами, Адамс консультувався з лідерами республіканських осередків у Бронксі та Мангеттені щодо можливого переходу до партії, балотування як незалежний кандидат або ж отримання сертифіката Вільсона Пакули, який дозволяє брати участь у праймеріз іншої партії без зміни партійної належності.
У Бронксі мер Адамс втрачає підтримку. Містер Рендіно, голова правління Бронкса, сказав, що його район налаштований скептично.
«Чи приймуть вони його? Ні, це буде дуже важко продати», — сказав він. «Як він збирається пояснити притулок для мігрантів із 2200 чоловік, який він запихає нам у горло в Бронксі?»
Попри все, команда Адамса офіційно заперечила його плани балотуватися від Республіканської партії — мер заявив, що залишається демократом та готується до виборчої кампанії в межах цієї партії.
Причина такої гнучкості — ослаблення позицій Адамса в його партії. Його рейтинг серед демократів значно знизився, а підтримка на праймеріз — мінімальна. Це робить його шлях до переобрання невизначеним.
На тлі цих подій у республіканському середовищі виник спротив. Багато хто не довіряє Адамсу через його політичне минуле та дії на посаді, зокрема щодо міграційної політики. Водночас залишається шанс, що ситуація зміниться, якщо Дональд Трамп особисто втрутиться та закличе партійних лідерів підтримати Адамса. У такому разі отримання сертифіката Вільсона Пакули стане цілком реальним. Хоча шансів на перехід Адамса до лав республіканців небагато, сам факт цих переговорів свідчить про його нестабільне політичне становище та пошук нестандартних шляхів утримання влади.