Люди стають політиками з різних причин: хтось – бо вже досяг всього в своєму професійному житті, хтось – бо хочеться слави та популярності, а ще хтось – бо тільки починає свою кар’єру і вважає, що саме політика його покликання. Саме так думав Джон Пуррой Мітчел, другий наймолодший та перший латиноамериканський мер Нью-Йорка або як його ще називали «Хлопчик-мер Нью-Йорка». Детальніше про 95-го мера міста, який походив з Бронкса, розповість видання bronx-yes.
Про дитинство Джона
Як зазначає видання nytimes.com, Джон Пуррой народився у Фордгемі, що зараз і тоді був частиною Бронкса. Майбутньому меру міста пощастило, що Західний Бронкс, куди входив і Фордгем, в 1874 р. став частиною Нью-Йорка. А тому його можна назвати і ньюйоркцем.
Джон народився в сім’ї вихідців іммігрантів з Ірландії та Венесуели. Батько, Джеймс, був пресвітеріанином, сином відомого ірландського борця за права свого народу. Він працював пожежним маршалом міста. В нього була бурхлива молодість, адже він, як і двоє його братів, воював в армії Конфедерації. А мати, вчителька, мала латиноамериканське походження, як і її дід Хуан Баутіста Пуррой – консул Венесуели в Нью-Йорку. Отже, сім’я Джона була доволі освіченою та міцно стояла на ногах.
Джон здобув освіту в католицькій середній школі, що була частиною Фордгемської підготовчої школи. Далі було навчання в Колумбійському коледжі (найстаріший коледж університету, який входить до Ліги плюща), де він здобув ступінь бакалавра, та Нью-Йоркська юридична школа (Трайбець), яку він закінчив з відзнакою (1902 р.). Після такого відмінного старту Джон Пуррой Мітчел почав працювати адвокатом.
Професійна діяльність
Джон Пуррой Мітчел після закінчення вищого навчального закладу з головою поринув в роботу. Вона йому подобалась і здавалося, що все сприяло його успішній кар’єрі. Так, в 1906 р. один з його друзів найняв його для розслідування діяльності офісу Джона Ф. Ахерна, президента боро Манхеттен. Необхідно було знайти ознаки некомпетентності, марнотратства, низької продуктивності. Джонові це вдалося і Ахерн був звільнений зі своєї посади. Такий успіх в перші роки дозволив молодому юнаку отримати роботу в компанії в якості радника. Далі з’явилися нові проєкти, над якими йому довелося працювати. Зокрема, він став членом рахункової комісії, де він аналізував витрати міських коштів різними департаментами. У цій справі його знову очікував успіх, адже завдяки його роботі установа, де він працював, перетворилася на важливий орган впорядкування міських фінансів.
Успішна діяльність створила йому позитивний імідж молодого реформатора, який може допомогти місту. Також він почав отримувати визнання в республіканській партії, яка боролася з демократами за владу в місті. А тому вже в 1909 р. Джона Мітчела обрали президентом ради олдерменів (це сучасна міська рада). Це дозволило йому почати фінансові реформи, які в результаті скоротили марнотратство серед чиновників та дозволили краще рахувати міські податки, доходи, наповнювати бюджет.
Зі сторони майбутнього мера були спроби реформування міського транспорту. Для цього він проголосував проти надання дозволу деяким компаніям розширювати наявне метро та надземні лінії. Також його посада в 1910 р. дозволила Мітчелу 6 тижнів виконувати обов’язки мера після того, як на Вільяма Дж. Гейнора здійснили смертельний замах. Перебуваючи на цій посаді, навіть з приставкою в.о., він вирішив не підтримувати працівників швейної промисловості під час протесту, але й не став на сторону роботодавців, які не бажали виконувати їх вимоги. Він зберігав нейтралітет.
Подальша політична кар’єра
Сказати, що Джон Пуррой Мітчел був першим політиком в родині, означає говорити неправду. Справа в тому, що його прадід приїхав з Іспанії, де належав до знаті, а отже, мав певне відношення до політичного життя країни. Його другий дід був видатним ірландським політиком. Чимало активних діячів було серед інших членів його родини. А тому прагнення досягти більшого було у нього в крові.
Наближалися вибори 1913 р., а тому Мітчела було висунуто на посаду мера. В своїй кампанії він просував гасла порядності, чесності, покращення умов для бізнесу, модернізації адміністративного та фінансового життя міста. І це спрацювало. Джон Пуррой Мітчел в 34 роки став мером Нью-Йорка, перегнавши суперника від демократів на 121 тис. голосів.
Було здійснено реформи з очищення поліції від корупції. Коли в цій сфері було зроблено перші кроки, поліція почала виконувати свою роботу і в місті стало менше пограбувань, випадків проституції, крадіжок, азартних ігор.
Надалі відбулося налагодження регулятивної діяльності міста. Він продовжував зберігати нейтралітет під час страйків швейних працівників та робітників транспортної сфери. Його дії в освітній сфері викликали критику, адже він намагався поєднати професійні та академічні курси в проєкті “План Гаррі” (що пропонував суміщати навчання, гру та працю), скоротив раду з питань освіти і контролював зарплати вчителів. Також його розслідування корупції в католицьких організаціях відштовхнуло від нього одновірців.
Мітчел також виступив за впровадження загальної військової підготовки серед населення міста та висував інші патріотичні й військові пропозиції. Це викликало несприйняття його кандидатури серед німців, ірландців, євреїв. А тому на наступних виборах він програв.
Латиноамериканське походження Пурроя
Якщо на початку ХХ ст., ніхто не звернув увагу на латиноамериканське походження Мітчела, то через 100 років – це стало жвавою темою для обговорення. Зокрема, науковці зі школи при Фордгемському університеті дослідили його минуле та його предків.
Їх праці говорять, що Джон походив з іспанської знаті, адже його прадід Хосе Хоакін де Пуррой емігрував з Іспанії ще в кінці XVIII століття. Він був адвокатом та представником знаті. Йому довелося оселити в Венесуеллі, де й народився його син Хуан Баутіста Пуррой. Саме він служив консулом цієї країни в США і саме в його домі народилася жінка, що стала матір’ю майбутнього мера. Вона зростала в двомовному середовищі, а тому й діти знали декілька мов.
В 1913 р. Мітчел зустрічався з посадовцями з країн Карибського басейну та Центральної та Південної Америки, де він заявив про своє латиноамериканське походження. За його словами, Південна Америка – це місце, до якого він відчуває дружбу та приязнь. Джону також подобалися візити до Південної та Центральної Америки в дитинстві.
Про походження Мітчела було згадано в 1969 р. В цей час відбувалися вибори на посаду мера Нью-Йорка. І тоді один з кандидатів, Герман Баділло, що в той час був президентом боро Бронкс, сказав, що є шанувальником Джона. Це підтвердив пан Карріон, який в свій час теж був президентом округу Бронкс. Обоє чоловіків були пуерто-риканського походження.
Смерть Мітчела
Після програшу на виборах колишній мер став пілотом і офіцером авіаційної секції Корпусу зв’язку армії. Під час одного із завдань його літак почав падати. Мітчел вистрибнув з нього і загинув. Тіло було знайдено і привезено в Нью-Йорк. Його поховали в Бронксі на кладовищі Вудлон в липні 1918 року.