Нью-Йорк, безумовно, велике місто. Та навіть у такого мегаполіса було чимало очільників, які не стали відомими завдяки своїм справам чи бездіяльності. А тому про них мало хто знає. Зокрема, серед таких варто згадати Авраама Д. Біма, Вінсента Р. Імпелліттері, Джона П. О’Брайена, Джозефа В. Маккі, Ардольфа Клайна, Вільяма Дж. Гейнора та Джорджа Б. Макклеллана-молодшого. Кожен з них був мером міста і працював в ХХ ст., проте їх діяльність не відзначилася особливими справами. Тож їх іменами не названі вулиці, мости, парки, житлові будинки, коледжі чи інші установи. Серед них варто виділити ексчлена Асамблеї штату Нью-Йорк з 1-го округу Бронкс та вчителя середньої школи ДеВітта Клінтона в Бронксі Джозефа В. Маккі. Детальніше про нього розповість видання bronx-yes.
Джозеф В. Маккі-старший та середня школа ДеВітта Клінтона в Бронксі
Як зазначає видання content.time, інформації про Джозефа В. Маккі-старшого обмаль. Відомо, що він народився в 1889 р. Працював вчителем в школі ДеВітта Клінтона в Бронксі, Нью-Йорк, а значить навчався в університеті. Згадана школа є досить відомою в Бронксі. Її заснували в 1897 р. в Нижньому Манхеттені, як навчальний заклад для хлопчиків. Далі вона декілька разів переїжджала, щоб в 1929 р. зупинитися на Mosholu Parkway, де вона існує і тепер. Школа пишається своїми відомими випускниками, які після завершення навчання ставали суддями, співаками, спортсменами, політиками, науковцями, авторами. Саме в такому навчальному закладі працював Джозеф Вінсент Маккі-старший до того часу, як пішов в політику.
Одруження та політика
Також існує інформація з газет, що Маккі був одружений з жінкою на ім’я Корнелія Крафт. Весілля відбулося в 1918 р. Також саме з цього року він почав брати участь в політичній діяльності. Колишній вчитель прийшов у політику «випадково» – очолив трастову компанію. А далі він став членом Асамблеї штату Нью-Йорк від Бронксу. Його обирали з 1918 до 1923 рр. Можливо обрали б і в наступному році, але вже з 1924 року Маккі став муніципальним суддею.
Нагадаємо, що муніципальний суддя – це представник суду обмеженої юрисдикції, які переважно розглядають незначні злочини, дрібні порушення, які скоєні в межах населеного пункту, де й працює суддя. В кожному штаті є правила, які регулюють роботу цих суддів, а тому їх діяльність може відрізнятися від штату до штату. Наприклад, в Канзасі муніципальні суди можуть видавати ордери на обшук, а в Арізоні – ні.
Отже, саме таким муніципальним суддею був Джозеф В. Маккі-старший. Його діяльність на цій посаді була помічена виборцями Бронксу, а тому в 1926 р. його обрали в міську раду олдерменів Нью-Йорка. А мером міста в цей час став Джеймс Дж. Вокер. Саме з ним ми пізніше познайомимось детальніше, адже від його вчинків залежала діяльність Маккі-старшого.
1 вересня 1932 р. Джозеф В. Маккі-старший став мером Нью-Йорка. Як так сталося, що представник Бронксу, не будучи обраним на цю посаду, її зайняв? А почалося все з того, що Джеймс Дж. Вокер був змушений піти у відставку через кримінальну справу, яка була розпочата щодо нього. Містом потрібно було керувати, вирішувати нагальні справи, а тому відповідно закону цю посаду зайняв Маккі-старший, або, як його тоді ще називали, «святий Джо». З цього часу почалося 4 місяці мерського правління Джозефа В. Маккі-Старшого.
Втеча мера Джеймса Джона Вокера
На межі серпня та вересня 1931 р. маленький та стрункий мер Нью-Йорка Джеймс Джон Вокер перестав бути мером. Він ще 3 серпня відплив в Європу і не повернувся.
Розглянемо передумови цієї історії, адже важливо зрозуміти, як Маккі-старший вдалося стати мером на 4 місяці. Весною 1932 р. 21 мер американських міст відвідав Європу, зокрема Францію. Там і в США про них написали чимало новин, адже виявляється, вони активно відпочивали. Але мера Нью-Йорка серед них не було. В липні цього ж року з мерії Нью-Йорка в ЗМІ просочилася інформація про те, що мер раптово захворів, незважаючи на те, що вже мав можливість в квітні відпочивати на узбережжі Каліфорнії 10 днів. Хворий звернувся до лікаря Вільяма Шредера-молодшого і той порадив йому відвідати Європу. Отже, ціллю поїздки мав стати відпочинок градоначальника. Також планувалося паралельно відвідати місцеві сміттєві заводи для створення подібних в Нью-Йорку. Лікар разом з мером відпливли на кораблі, що мав назву «Бремен» (мабуть, німецьке судно). Вже там «хворий» почав «лікуватися» і брав активну участь в бенкетах, пивних вечірках, карнавалах, яскравих виступах, співах, відпочинку в нічних клубах й інших розвагах. Отже, його спроби відпочинку перевершили інших американських мерів, які вже були в Європі в цьому році.
Пригоди в Європі
Мер приїхав до Німеччини з головним болем, але з великою помпезністю. Його вітав Макс Шлемінг – боксер-чемпіон. Після оглядин заводу для утилізації сміття Вокер відправився в готель Адлон (Adlon). Його приїзд порівнювали з приїздом індійського магараджі, адже жінки цілували його на вході, а співробітники готелю готові були виконати будь-яку забаганку. Прийнявши аспірин від головного болю, Вокер відвідав музичне шоу, далі завітав у місцеві нічні клуби, познайомився з баронесою фон Гюнефельд та коротко оглянув Берлінський сміттєвий завод.
Далі він поїхав у місто Карлсбад (земля Баден-Вюртемберг), де прийом нью-йоркського мера прирівняли з зустріччю Едуарда VII. Там його оглянули лікарі і визнали, що він знаходиться в хорошому стані. Вокер розпочав своє лікування, погодившись приймати ліки протягом 2-3 тижнів, зменшити кількість цигарок до 2-х в день та відмовитися від телятини.
Хворий протримався 5 днів, а далі знову почав розважатися. У Пльзені він оглянув пивоварню, де випив декілька кухлів з пивом. В Празі йому подарували жорсткошерстного фокстер’єра. В Будапешті він почав скаржитися на судоми рук від постійного надання автографів. В угорській столиці мер отримав пляшку токайського вина 1827 р. У Відень він запізнився на 3 години і гостям заходу довелося його чекати. Там він багато танцював, отримав у подарунок статую Мінерви і знову ж таки скаржився, що немає часу відпочивати через постійні зустрічі, банкетні зали та розваги. Прибувши в Канни, Вокер зумів позмагатися з султаном Марокко за вміння поселятися в готель з великим шиком. Його валізи відстали від нього, а тому він просидів 1 день в номері, бо не мав одягу. В Монте-Карло він здійснив екскурсію, пив шампанське, відвідав ігрові зали, але не робив ставок.
На цьому подорож мера Вокера продовжилась, але це вже інша історія. Адже пройшло 30 днів з часу його поїздки і мером став Джозеф В. Маккі-Старший.
Правління Маккі та його смерть
Після 4 місяців керівництва містом відбулися вибори, на яких Маккі програв О’Брайену і пішов у відставку. О’Брайен, щоправда, теж не довго був при владі – лише 1 рік. На виборах 1933 р. переміг Фіорелл Ла Гуардія.
На цьому політична діяльність Маккі не закінчилась. Він продовжив брати участь в роботі партії і був делегатом Національного з’їзду Демократичної партії в 1932, 1936, 1940 і 1944 роках.
Свою смерть Маккі зустрів в 1956 р. в результаті серцевого нападу у своєму будинку, 625 Park Avenue. Йому на час смерті було 66 років. Його тіло було поховане на кладовищі «Ворота небес» у Готорні, штат Нью-Йорк.
