Шлях Рубена Діаза старшого — це історія людини, яка, пройшовши через армію, власні помилки й духовне переродження, стала впливовим релігійним лідером та громадським діячем Нью-Йорка. Пропонуємо пройти життєвою стежкою цього яскравого політика на bronx-yes.com.
Доленосний вибір
Рубен Діаз народився 22 квітня 1943 року в Баямоні, Пуерто-Рико. З ранніх років він виявляв непересічну рішучість. Після навчання у професійно-технічній школі імені Мігеля Суча в Ріо-П’єдрас Рубен у 1960 році вступив до лав армії США. Три роки служби загартували його характер. У 1965 році Діаз переїхав до Нью-Йорка, де почав нову главу своєї біографії. Молодість не оминула його без помилок. У тому ж році він визнав себе винним у зберіганні наркотиків та отримав умовний термін. Та цей темний епізод став переломним моментом. Вже наступного року Рубен пережив духовне навернення й став євангельським християнином. Ця подія визначила весь його подальший шлях.
У 1970-х роках Рубен поєднував роботу й навчання, здобувши у 1976 році ступінь бакалавра в Леман-коледжі. Згодом він закінчив Дамаський біблійний інститут, де здобув богословський ступінь, у 1978 році Діаз став висвяченим служителем Церкви Бога. У Бронксі він заснував громаду, що з часом переросла у Християнську громадську церкву, якою Рубен Діаз керував ще десятиліттями пізніше. Також Діаз заснував центр для людей похилого віку «Християнська спільнота в дії». Його діяльність виходила далеко за межі церкви — він зібрав довкола себе групу духовних лідерів, заснувавши Нью-Йоркську організацію латиноамериканського духовенства, що об’єднала понад 150 пасторів з трьох штатів. Щочетверга вони зустрічалися, аби обговорювати проблеми іммігрантів, освіти, догляду за старшими та соціальної справедливості.
У 1993 році Рубена Діаза запросили до Ради з розгляду скарг цивільного населення Нью-Йорка, де він три роки займався розслідуванням випадків зловживань поліцією. Його перебування там не минуло без суперечностей. У 1994 році Діаз різко виступив проти проведення Гей-ігор у місті, що викликало осуд колег.
Та попри критику, робота Рубена Діаза на благо громади не залишилася непоміченою. У 1997 році Національний євангельський університет Домініканської Республіки присвоїв йому почесний докторський ступінь за гуманітарну діяльність.
Політичний шлях: від Сенату до міської ради
Після років релігійної та громадської діяльності Рубен Діаз вирішив спробувати себе в політиці. У 2001 році він вперше здобув перемогу на виборах до міської ради Нью-Йорка, представляючи громади Бронкса, зокрема Касл-Гілл, Саундв’ю та частину Кротона-Парк-Іст. Його інавгурація увійшла в історію. Вперше в будівлі міської ратуші відбулася п’ятдесятницька служба з проповіддю єпископа Ефраїна Наваса Гонсалеса.
Вже наступного року Рубена Діаза обрали сенатором штату Нью-Йорк. Він представляв 32-й округ Південного Бронкса. На посаді сенатора Діаз особливо дбав про інтереси літніх людей. Його офіс у Бронксі щотижня приймав сотні виборців, а сам Діаз зосереджувався на питаннях економіки, освіти, житла та охорони здоров’я.
Свою впізнаваність він підкріплював організацією масштабних святкових заходів «Абразо» — своєрідних культурних зустрічей, присвячених різним етнічним спільнотам Нью-Йорка. Серед них були «Абразо Борікуа», «Абразо Домінікано», «Абразо Гаріфуна», «Абразо Афроамериканське» та навіть «Абразо Бангалдеші». У цих ініціативах брали участь й інші політики з Бронкса, а вхід був безоплатним, що робило події по-справжньому народними.
На виборах 2010 року йому кинув виклик молодий демократ Карлос «Чарлі» Рамос. Кампанія була напруженою й супроводжувалася скаргами на порушення, однак Діаз переміг із переконливою перевагою — 79% проти 22%.
У цей час він також активно працював у публічному полі. Його колонка «Що вам слід знати», започаткована ще у 2012 році, згодом почала виходити у двомовній консервативній онлайн-газеті La Voz Internacional, стаючи майданчиком для його відвертих та часто суперечливих політичних коментарів.
У 2017 році Діаз повернувся до міської ради Нью-Йорка, здобувши перемогу на праймеріз у 16-му окрузі, а згодом й в загальних виборах у 18-му окрузі. У липні 2020 року Діас оголосив про намір завершити політичну кар’єру та не балотуватися на наступний термін. У 2021 році його місце зайняла Аманда Фаріас.
Консерватор у вирі суспільних баталій
Рубен Діаз завжди вирізнявся твердими, а часом і радикальними поглядами на суспільні питання. Однією з тем, де його позиція була найбільш категоричною, стали аборти та дослідження стовбурових клітин. Він неодноразово порівнював аборти з Голокостом, стверджуючи, що сучасне суспільство «не краще за Гітлера». У своїй публікації Діас писав:
«Гітлер використовував попіл євреїв для виготовлення мила. В Америці ми продаємо фетальну тканину для косметики та досліджень. Яка різниця?»
Такі слова викликали хвилю обурення. Коли у 2008 році в Нью-Йорку обговорювали законопроєкт, що розширював доступ до абортів, Діаз назвав його «одним із найнебезпечніших і радикальних» у всій історії штату.
Не менш суперечливими були його висловлювання та дії щодо ЛГБТ-спільноти. У 2003 році Діас навіть подав позов, щоб заблокувати розширення школи Гарві Мілка, яка була створена для підтримки ЛГБТК+ учнів. Він наполягав, що це дискримінує гетеросексуальних студентів. Справу врегулювали лише через кілька років, коли навчальний заклад погодився приймати всіх учнів без обмежень.
Питання одностатевих шлюбів стали ще однією ареною боротьби для політика. У 2007 році, коли демократичні лідери, включно з губернатором Еліотом Спітцером, виступили за їх легалізацію, Діаз став одним із головних опонентів. У травні 2009 року він організував у Нью-Йорку масштабний мітинг, на який прийшли близько 20 тисяч людей. У червні 2011 року Діаз залишився єдиним демократом у Сенаті штату, хто проголосував проти закону про одностатеві шлюби.
У наступні роки Діаз продовжував відстоювати свою консервативну лінію. Він двічі голосував проти Закону про недискримінацію за гендерною ознакою (GENDA), який мав захистити права трансгендерних людей. У 2017 році саме його голос допоміг відкласти ухвалення цього законопроєкту.
Навіть у міській раді він залишався вірним собі. У 2019 році Діаз знову викликав шквал критики, заявивши, що «міською радою Нью-Йорка керує гомосексуальна спільнота». Ця фраза коштувала йому посади голови комітету з питань оренди транспортних засобів.
Всі ці епізоди закріпили за Рубеном Діазом репутацію консерватора та політика-бунтаря. Його політична спадщина — це поєднання глибокої віри, непохитності в переконаннях й водночас жорсткої конфронтації з сучасними соціальними реаліями. Для одних він був захисником традиційних цінностей, для інших — символом нетерпимості.
Внутрішня конфронтація в родині
Рубен Діаз старший — гордий батько трьох дітей, які всі обрали шлях громадської служби. Його донька Дамаріс Діаз Кілі стала сержантом у відставці департаменту поліції Нью-Йорка, син Семюел Діаз працює керівником у житловому управлінні міста, а найвідоміший із дітей, Рубен Діаз молодший, з 2009 року очолював район Бронкс як його президент. У сім’ї також підростає шестеро онуків. Діаз старший щасливо одружений з Леслі Іветт Діаз.
Проте в цій політичній династії стосунки не завжди йшли в одному річищі. Якщо батько відомий своєю консервативною риторикою, то син, навпаки, прагнув тримати дистанцію від висловлювань, які викликали критику з боку громадськості.
Яскравий приклад розходження їхніх шляхів — вибори до міської ради Нью-Йорка у 13-му окрузі. Там у листопаді 2023 року на загальних виборах зійшлися чинна демократка Марджорі Веласкес та республіканка Крісті Марморато. І батько, і син вирішили підтримати своїх кандидатів однаковою, але з різних боків політичних барикад.
Діаз старший віддав гроші Марморато, яку підтримували діячі з кола Дональда Трампа та місцева Республіканська партія. А Діаз молодший, навпаки, зробив внесок на користь Веласкес.
Ще один випадок, який демонструє розбіжності всередині родини Діазів — події 2011 року. Коли Діаз знову очолив протест проти шлюбної рівності у Бронксі, його рідна онука Еріка, відкрита лесбійка, вийшла на контрпротест. Під час виступу діда вона піднялася на сцену. Діаз публічно обійняв та поцілував онуку, повторюючи:
«Я люблю її. Я поважаю її рішення».
Але Еріка відповіла, що його «любов» нічого не варта, якщо він мовчить, коли інших закликають до ненависті й смерті.
У родині Діазів лояльність до політичних ідей не завжди йде поруч із кровною спорідненістю. Але кожен має право на власну думку та позицію, й намагається поважати вибір інших.