Про Едварда Коча завжди багато говорили. Його вважали зухвалим, нахабним, жорстоким, амбіційним та непослідовним. Політика підозрювали у нетрадиційній сексуальній орієнтації, расизмі та звʼязках з корупціонерами. Хай там як, але як то кажуть: «Собаки лають, караван іде». Тож Едвард Коч і йшов, не зупиняючись, тільки вперед. Він став третім мером за всю історію Нью-Йорка, якому вдалося зберегти за собою місце керівника містом на три строки підряд. Та навіть після закінчення політичної карʼєри Коч й не думав про відпочинок. Телевізійний та радіоведучий, автор книжок, журналіст, критик, лектор, актор — це далеко неповний список захоплень та занять колишнього мера. У цій статті на bronx-yes познайомимо вас ближче з цією різносторонньої яскравою особистістю.
Від продавця капелюхів до впливового політика
Едвард Ірвінг Коч народився у Бронксі 12 грудня 1924 року у родині польських євреїв, що іммігрували до Нью-Йорка на початку ХХ століття. Сімʼя жила доволі скромно, окрім Еда у пари було ще двоє дітей. Батько працював кушніром, але за часів Великої депресії був змушений забрати родину та переїхати до брата до Ньюарка, бо справи йшли геть погано. Едварду було на той час 9 років. Він разом з батьком та дядьком працював у магазині, де продавали пальта й капелюхи.
Ед закінчив школу у Ньюарку. Він зростав спокійним безпроблемним юнаком, колекціонував марки та фотографії. Коли батько назбирав трохи грошей, родина переїхала до Брукліна, а до коледжу Едвард пішов вже у Мангеттені. В студентські роки хлопець підробляв продавцем взуття.
У 1943 році юнак потрапив до армії та майже одразу був направлений до Баварії, бо знав добре німецьку мову. Там він допомагав усунути з державних установ нацистів. У 1946 році Едвард Коч повернувся додому зі званням сержанта та вступив до Нью-Йоркського університету на юридичний факультет. Потім була адвокатура та майже 20 років юридичної практики.
У політику Едвард Коч прийшов у 1966 році, коли отримав місце у Міській раді як представник лібералів. Пізніше Коч очолив 18 округ. За роки роботи у Конгресі з 1969 по 1977 рік Едвард Коч зарекомендував себе як незалежний справедливий ліберал, який вміє працювати з консерваторами. Коч підтримував податкову реформу, допомогу Ізраїлю, дослідження сонячної енергії, федеральне фінансування абортів, соціальне страхування, багато працював над змінами у галузях громадського транспорту, доступного житла, медичного обслуговування людей похилого віку та захисту споживачів.
Перший термін
У 1975 році у суспільстві були незадоволені тим як тодішній мер Абрахам Бім намагався подолати фінансову кризу. Журнал «Time» того року вийшов з обкладинкою, де Бім був зображений у вигляді жебрака.
Тоді вперше Едвард Коч замислився над тим, щоб зробити різкий ривок у своїй політичній карʼєрі. Дуже вдалим було рішенням найняти консультанта Девіда Гарта, адже важливо було справити позитивне враження на виборців та привернути увагу до нової фігури. Створити більш консервативний імідж було нелегко, адже Коч завжди себе позиціонував як впевнений демократ, до того ж у нього не було ані дружини, ані дітей.
Але Девід Гарт добре постарався. На публіці Коч часто зʼявлявся зі своєї подругою та радницею Бесс Маєрсон, що була в минулому Міс Америка та міською комісаркою у справах споживачів. Едвард Коч відповідально поставився до виборчої кампанії, багато їздив по всім районам Нью-Йорка та спілкувався з людьми. Новий кандидат на посаду мера відкрито критикував муніципальні профспілки, марнотратство міських установ, обіцяв докласти всі зусилля для подолання злочинності. Це спрацювало, Коча помітили та йому повірили. У 1977 році Едвард Коч став вперше мером Нью-Йорка.
Але ейфорія від перемоги швидко змінилася розпачем. Коч зіткнувся з дефіцитом у 400 млн дол., кризою на ринку цінних паперів, нестачею робочої сили, безліччю проблем у медичній, освітній та громадській сферах.
Едвард Коч працював вдень і вночі. За перші 4 роки правління йому вдалося значно зменшити дефіцит бюджету, підкорити муніципальні профспілки, зупинити дискримінацію на міських посадах, впровадити кілька програм для боротьби з бідністю, відновити кредитоспроможність міста, оживити вмираючий капітальний бюджет, розпочати роботу на мостах й вулицях, які давно потребували ремонту та відновлення та зменшити тертя між різними округами Нью-Йорка.
Другий термін
Зважаючи на очевидні успіхи Едвард Коча на посаді мера, було не дивно, що виборці віддали йому перевагу й на виборах у 1981 році. Тоді він набрав 75% голосів та став першим мером в історії міста, який був висунутий як від демократів, так і від республіканців.
За наступні 4 роки Кочу вдалося зберегти попередні високі темпи зростання майже у всіх секторах економіки. Він досяг неймовірних результатів — надлишку у бюджеті у розмірі 500 млн дол., тоді як на початку його правління там була майже така ж сума, тільки зі знаком мінус. Коч провів успішну податкову реформу, налагодив та розширив спектр муніципальних послуг, розробив плани великих житлових програм, покращення освіти та інших соціальних проєктів.
Але не можна сказати, що Коч був улюбленцем нью-йоркців. Іноді його рішучі дії торкалися інтересів різних національних та соціальних груп. Енді Логан якось писав у «The New Yorker»:
«Едвард Коч завжди був відвертим, залишаючись відкритим для звинувачень у бездушності. У різний час він викликав гнів євреїв й невірних народів, бізнесменів й профспілкових лідерів, чорношкірих й білих, феміністок й чоловіків-шовіністів. Він міг бути дріб’язковим, самовдоволеним й хуліганом, коли його ідеї чи політичні амбіції зазнавали нападок, але Коч мав надзвичайні політичні інстинкти та театральний хист, його відвертість лише віддзеркалювала те, що було у багатьох жителів Нью-Йорка. Згодом багато жителів Нью-Йорка, особливо представники середнього класу, почали сприймати його агресивну відвертість і насолоджуватися нею».
Третій термін
Та насправді медовий місяць правління Едварда Коча тривав два терміни. Він знову легко здобув перемогу у перегонах (набрав 78% голосів), зберігши за собою крісло мера та мав доволі амбітну програму на третій термін. Коч планував покращити освіту та налагодити соціальне забезпечення, виділити капітал у розмірі 5,1 млрд дол. для боротьби з безпритульністю та дефіцитом житла шляхом будівництва або реконструкції сотень тисяч квартир.
Але у 1985 році Нью-Йорк накрила хвиля гучних корупційних скандалів, звинувачень, засуджень за хабарництво та лжесвідчення. Через два місяці після інавгурації Коча його соратник Дональд Мейнс, президент Квінза, вчиняє спробу самогубства, а потім через два місяці ще одну — на цей раз вдалу. За ґрати потрапляють відомі політики, керівники держустанов та чиновники. Проти Коча не було висунуто жодних обвинувачень, але він втрачає контроль над ситуацією та не знає, кому взагалі можна довіряти, постійно виступає свідком на судових засіданнях та не може зосередитися на своїх справах.
Статтю про гучний корупційний скандал за участю президента Бронкса Стенлі Саймона читайте за посиланням.
До проблем в адміністрації додалося різке зростання безхатченків на вулицях міста, сплеск злочинності та труднощі у поліцейському секторі. У 1987 році обвалюється фондовий ринок. Це вкрай підкосило Коча, того ж року він потрапляє до лікарні через інсульт.
До кінця свого третього терміну Едвард Коч дуже втомився. Він все ж таки висунув свою кандидатуру вчетверте, але всі вже розуміли, що він зробив для Нью-Йорка все що міг, тому відпустили Коча на заслужений відпочинок, обравши Девіда Дінкінса.
Едвард Коч на пенсії
Після зняття з себе відповідальності за долю Нью-Йорка Едвард Коч нарешті почав жити на повну. У нього буквально відкрилося друге дихання та невпинна жага до життя. Ось лише кілька занять та захоплень колишнього мера, яким він присвятив себе після закінчення політичної карʼєри:
- писав колонки для The Post, The Daily News, онлайн-журналу Jewish World Review та вебсайту NewsMax.com;
- робив огляди на фільми та ресторани для місцевих тижневиків;
- регулярно виступав на WCBS-TV, проводив ток-шоу на телебаченні Fox і на радіо WNEW та WABC;
- співпрацював із колишнім сенатором Альфонсом М. Д’Амато у програмі Bloomberg Radio;
- був частим коментатором на місцевій телевізійній станції новин NY1;
- знімався у фільмах «Маппети захоплюють Манхеттен», «Клуб перших дружин», а також в епізодичних ролях у телевізійних шоу, зокрема у «Секс у великому місті»;
- став зіркою документального фільму Ніла Барскі «Коч»;
- був партнером та радником компаній Robinson, Silverman, Pearce, Aronsohn & Berman, які в результаті злиття у 2002 році стали міжнародною юридичною фірмою Bryan Cave;
- читав лекції в університеті Нью-Йорка, університеті Брандейса та коледжі Барух;
- їздив по всій країні, де виступав спікером, розказував про расові відносини, наркотики, антисемітизм тощо: «Коч про місто», «Коч про державу» або «Коч про все»;
- був суддею національного синдикованого шоу «Народний суд»,
- написав 17 книг, серед них «Мер», «Політика», «Все найкраще: листи від зловмисного мера», «Ед Коч про все», «Я ще не закінчив»;
- разом із сестрою Пет Коч Талер написав дитячу книгу «Едді: молодший брат Гарольда», яка вийшла в світ у 2004 році.
Навіть на порозі 85-річчя Едвард Коч вів активне соціальне життя, підтримував Барака Обаму на президентських виборах, тиснув руку Папі Римському Бенедикту XVI та навіть розголошував свої плани поховання. У Times у 2008 році була стаття із заголовком «Коч, який вирішив провести вічність на Мангеттені, купує ділянку на цвинтарі».
Колишня прессекретарка та радниця Коча Морін Коннеллі казала:
«Місто було і залишається його сім’єю. Раніше ми боялися, що станеться з Едом, якщо він програє. Ми сказали, що буде краще, якщо він просто помре в сідлі. Але він ніколи не збирався злізти з коня».
Але всі ж таки невгамовному Едварду довелося зупинитися. Він помер 1 лютого 2013 року від зупинки серця у Нью-Йоркському пресвітеріанському госпіталі.
Про ще одного видатного мера Нью-Йорка — Джона Мітчела читайте у статті.