Видатний американський юрист та політик, який протягом своєї кар’єри зробив значний внесок у правову та політичну систему штату Нью-Йорк. Він був президентом Бронкса, Генеральним прокурором та борцем за права єврейської громади. Про життя та карʼєрний шлях Роберта Абрамса — далі на bronx-yes.com.
Початок політичної карʼєри
Роберт Абрамс народився у Бронксі, в єврейській родині. Його батьками були Бенджамін та Дороті Абрамс. Виріс хлопець у місцевій громаді, він завжди відчував зв’язок із людьми та їхніми проблемами. У своїх мемуарах Абрамс часто згадує, як важлива була робота та спільне виховання в родині, що формувало його світогляд.
Після закінчення Колумбійського коледжу та юридичного факультету Нью-Йоркського університету він вирішив залишити слід у політиці. Як амбіційний молодий чоловік, у 27 років Роберт зробив перший крок у політику, виступивши проти місцевої політичної машини Бронкса, що контролювала партію на той час. Його перша політична кампанія стала справжнім викликом для старших політиків, адже він успішно поборов традиційних фаворитів Демократичної партії на праймеріз у вересні 1965 року.
З 1966 по 1969 рік Абрамс був членом Асамблеї штату Нью-Йорк, представляючи третину законотворчого процесу штату. Це була важлива частина його кар’єри, що відкрила йому нові шляхи в політиці та допомогла здобути популярність серед виборців.
На піку політичної карʼєри
У 1970 році Роберт Абрамс став президентом району Бронкс. Зайнявши цю посаду після обрання у 1969 році, він продовжував успішно переобиратися, здобуваючи більшість голосів у 1973 та 1977 роках. Його політичний вплив поширювався й на національний рівень, коли він став делегатом Національних з’їздів Демократичної партії у 1972, 1976, 1980 та 1984 роках.
Але справжня політична слава прийшла, коли у 1978 році він став Генеральним прокурором штату Нью-Йорк. Абрамс став першим демократичним Генеральним прокурором за сорок років й згодом тричі переобирався: у 1982, 1986 та 1990 роках. Він здобув популярність завдяки своїй рішучості у боротьбі за права споживачів, захист навколишнього середовища та розслідуванням масштабних шахрайств. Одним з найбільш резонансних випадків було розслідування інциденту з Таваною Броулі, чорношкірою дівчиною, яка заявила про масове зґвалтування, але розслідування під керівництвом Абрамса показало, що її історія була вигадана.
Абрамс також прославився своєю активною боротьбою за права жінок та захистом законів, що запобігають дискримінації. Він став однією з найвідоміших постатей у боротьбі за право на аборт, запобігаючи тиску антиабортних груп на клініки. Його робота в галузі навколишнього середовища залишила слід, коли він домігся очищення токсичних ділянок, зокрема Лав-Каналу, та змусив корпорації платити компенсації постраждалим громадянам.
Попри численні досягнення, кампанія Роберта Абрамса на виборах до Сенату США в 1992 році не була успішною. Хоча він виграв праймеріз Демократичної партії, поступившись Джеральдін Ферраро, він не зміг здобути перемогу на загальних виборах, програвши Альфону Д’Амато. Після цієї поразки Абрамс вирішив залишити пост Генерального прокурора та на кінець 1993 року оголосив про свою відставку.
За час свого перебування на державній службі Абрамс здобув численні нагороди та визнання, включаючи премію Ваймана за видатні заслуги в ролі Генерального прокурора.
«Кожен день державної служби був унікальним викликом та величезним особистим задоволенням», — сказав Абрамс.
Нові горизонти в громадській діяльності
Після завершення своєї урядової кар’єри Роберт Абрамс не залишився осторонь від громадського життя. У 1993 році він приєднався до юридичної фірми Stroock & Stroock & Lavan як партнер, продовжуючи свою роботу в юридичній сфері. Однак, попри перехід до приватного сектора, він залишився активним учасником громадських ініціатив та неодноразово привертав увагу до важливих питань для Нью-Йорка.
Вже у 1996 році юридичний факультет Нью-Йоркського університету започаткував «Лекцію Генерального прокурора Роберта Абрамса про державну службу». Ця щорічна програма стала важливим елементом для майбутніх юристів, оскільки відомі громадські діячі, що мають великий досвід у державній службі, закликали студентів обирати шлях служіння суспільству. Протягом наступних 25 років серед лекторів були сенатори, губернатори, генеральні прокурори та судді, включаючи таких відомих осіб, як Джо Ліберман, Гайді Хейткамп, Тед Кулонгоскі та Летиція Джеймс.
У 2005 році мер Нью-Йорка Майкл Блумберг призначив Абрамса до складу Комісії з перегляду статуту міста Нью-Йорк. Не менш значущим було його призначення у 2006 році новообраним губернатором Еліотом Спітцером співголовою Консультативного комітету з питань урядової реформи, а у 2007 році — виконавчим головою перехідного комітету Генерального прокурора Ендрю Куомо.
У 2008 році Абрамс отримав ще одну важливу роль, коли губернатор Девід Патерсон призначив його до Ради директорів Корпорації розвитку Організації Об’єднаних Націй. Того ж року він отримав визнання за своє служіння, коли Патерсон перейменував Будівлю правосуддя на площі Емпайр-Стейт-Плаза на «Будівлю Роберта Абрамса за право та правосуддя» — значущий жест, що підкреслював його внесок у правову та громадську сферу.
Активна роль Абрамса не обмежувалася лише організаціями Нью-Йорка. У 2012 році губернатор Ендрю Куомо призначив його співголовою Комісії Морленда для розслідування наслідків урагану Сенді. Завдяки роботі цієї комісії було вироблено важливі зміни в законодавстві та практиках комунальних підприємств штату Нью-Йорк, що допомогло підготувати їх до майбутніх катастроф.
Окрім цих великих призначень, Абрамс активно працював в інших громадських організаціях. Він був членом ради таких фондів і організацій, як Фонд міста Нью-Йорк, Громадянська спілка, Ліга дружби Америки та Ізраїлю, а також Ради за безпечну Америку, що свідчить про його постійну прихильність до суспільних ініціатив та благодійних справ.
Загалом, після завершення урядової служби Абрамс продовжив активно впливати на розвиток Нью-Йорка, одночасно закликаючи нові покоління до служби суспільству через освіту, реформи та волонтерство.
Лідер Руху радянського єврейства та активіст
Роберт Абрамс відіграв важливу роль як лідер Руху радянського єврейства у Сполучених Штатах. Очолюючи Конференцію Великого Нью-Йорка з питань радянського єврейства, він активно працював над захистом прав радянських євреїв, сприяючи їх еміграції та інтеграції в суспільствах Заходу. Абрамс неодноразово відвідував міжнародні конференції, зокрема в Парижі, Брюсселі та Єрусалимі, де працював над створенням стратегії для підтримки єврейської спільноти. У 1991 році він виступив з лекцією в Москві на честь Рауля Валленберга, звернувшись до кількох сотень лідерів єврейських громад з різних республік СРСР, продовжуючи свою боротьбу за права євреїв.
Одним із найважливіших досягнень Абрамса було врегулювання конфлікту між єврейською громадою та Церквою Ісуса Христа Святих Останніх Днів щодо практики хрещення за посередництвом. Абрамс взяв участь у створенні спільних програм між двома громадами, що включало візит делегації до Ізраїлю у 2016 році. Цей візит став важливим кроком у побудові мостів між релігійними громадами, що разом вшановували 175-ту річницю молитви Орсона Гайда на Оливковій горі.
9 червня 2022 року в Солт-Лейк-Сіті Абрамс був нагороджений премією Томаса Кейна від Юридичного товариства Дж. Рубена Кларка за свої лідерські зусилля у сприянні єврейсько-християнському діалогу.
У 2021 році Роберт Абрамс випустив свої мемуари «Найщасливіший хлопець у світі: Моя подорож у політиці», в яких він детально описав свою політичну кар’єру, а також поділився роздумами про расову та релігійну дискримінацію, громадянські права та політичні виклики.
У книзі він похвалив прогрес Ізраїлю, підкресливши його роль як демократичної держави, що дає можливість для різноманітних думок та культурної інтеграції. Він зазначив, що Ізраїль є «безпечним місцем» для євреїв та арабів, які спільно працюють та навчаються. Абрамс також відзначив важливість підтримки прав людини, різко критикуючи атаки Дональда Трампа на американську демократію.
Абрамс, як активіст та політичний діяч, завжди надавав величезне значення захисту прав меншин та боровся за справедливість для всіх громадян. Він вірив, що Америка може стати ще кращою, якщо кожен її громадянин долучиться до боротьби за рівність та правду.