Всі знають, що італійців в Нью-Йорку не менше, ніж євреїв, ірландців чи росіян. Але мало хто знає, що живуть італійці не лише на Манхеттені, а й в Бронксі. Саме там, на перетині Артур-авеню й Іст-187-стріт, знаходиться ще один район, який називають Маленька Італія (Little Italy). На думку поціновувачів італійської кухні, лише там можна знайти найкращий хліб, макарони, м’ясо, тістечка. В той же час більшість жителів Нью-Йорка не знає про існування цього місця, а для деяких це просто місцевість далеко від дому. А насправді тут тривалий час проживає невелика, але діяльнісна італійська громада. Саме вона вже понад 100 років влаштовує святкування різних подій, які мають історичне значення. Детальніше про італійський район в Бронксі та святкування Феррагосто та Джильо розповість видання bronx-yes.
Бельмонт, Маленька Італія Бронксу чи Артур-авеню
Як зазначає видання bronxlittleitaly.com, район, про який піде мова, називають по-різному: Бельмонт, Бельмонтська частина Бронксу, «Маленька Італія», Артур-Авеню. В цьому районі сила-силенна закладів, які дають можливість кожному, хто має гроші, отримати вишукані товари та послуги. Тобто, можна говорити, що тут знаходиться процвітаючий діловий район з ресторанами, в тому числі світового класу, магазинами, які продають антикваріат або ж іншу продукцію ручного виробництва, крамницями, які можуть задовольнити смаки кожного, хто хоче отримати місцеві та імпортні товари ручної роботи, які складно знайти в іншому місці.
А тому нерідко тут можна побачити туристів, знаменитостей, гостей з усього світу. Сюди приходять, щоб отримати те, чим володіють і на чому знаються сім’ї італійців протягом багатьох років. А тому щороку сюди приходять тисячі місцевих, регіональних та зарубіжних відвідувачів, туристів, американців, а отже, цей район є одним із найжвавіших районів Нью-Йорка.
Як було сказано вище, сюди часто навідуються знаменитості чи видатні політики, адже тут спокійно, відсутні папараці і можна насолодитися атмосферою маленького містечка (такого, як в справжній Італії). Зокрема, місцеві мешканці та журналісти згадують, що частим гостем Маленької Італії в Бронксі був Френк Сінатра, Клінт Іствуд, Адам Сендлер, Ніл Патрік Харріс і Девід Бертка.
Історія Бельмонта
Вище описана сучасність Бельмонта, але він має і видатне минуле. Зокрема, історія цієї місцевості сягає 1700-х років. У другій половині XVІІІ cт., а саме в 1760 р., французький громадянин П’єр Абрахам Лоріяр приїхав до Нью-Йорка і заснував тут тютюнову компанію P. Lorillard & Co. До речі, вона існує і сьогодні. Компанія почала виробляти нюхальний тютюн. Це такий бездимний тютюн, що викликає нікотинову залежність. Для того, щоб облаштувати приміщення для виробництва, компанії довелося купити в нижньому Манхеттені ділянку, а потім і в Бронксі землю вздовж річки Бронкс. Тут було збудовано маєток, який назвали «Belle Mont».
Прийшло ХІХ ст. Виробництво було вирішено перенести в Нью-Джерсі. Правнучка П’єра Кетрін Лорілард Вульф поділила маєток, який на той час був велетенський за площею, на вулиці, проспекти, провулки. Декілька будівель були перетворені на лікарню та медичний центр святого Варнави. Головну вулицю новоствореного поселення було названо в честь 21-президента США Честера Алана Артура – «Артур-авеню». А що сталося з іншими частинами маєтку? Вірно, вони стали зоопарком Бронкса та Нью-Йоркським ботанічним садом.
Територія маєтку в кінці ХІХ ст. почала активно забудовуватися будинками, магазинами, складськими приміщеннями. Це був час приєднання Бронкса до Нью-Йорка, а також саме в цей час в місто приїхала маса італійських іммігрантів, які рятувалися від бідності та відсутності житла і роботи в Італії і вирушили до багатої та перспективної Америки. Саме вони переважно почали поселятися в громаді Бельмонт. В перші роки ХХ ст. в цьому районі було створено «Маленьку Італію» або як її ще називали – італійська колонія в Бронксі. Загалом сюди приїхали десятки тисяч іммігрантів з Італії та інших країн світу.
Історія Феррагосто
Італійці приїхали і привезли свою культуру, історію, мову, традиції. Разом з іншими святами, як Новий рік, Різдво, вони познайомили американців з Феррагосто. Останнє є одним з найбільш відомих та улюблених свят в Італії. Воно святкується 15 серпня вже тисячу років. В цей день всі підприємства закриваються, італійці їдуть за місто, в гори, на озера, проводять час на пляжах, щоб розслабитися та відпочити від літньої спеки.
Це свято має давньоримське походження. Ще у 18 році до н.е. імператор Август проголосив, що в серпні щороку відбуватиметься фестиваль на його честь. А тому традиційно цього місяця італійці споживали їжу, пили вино та святкували. Також, так як вони були язичниками, то вшановували богиню полювання, материнства, родючості Діану, бога пір року, зміни та росту рослин Вортумна і богиню врожаю Опеконсіву.
Коли ж італійці стали християнами-католиками, то серпень почав вважатися місяцем вознесіння Діви Марії до Бога. Церква почала вчити, що вона завершила всі свої земні справи і пішла до раю. Про це навіть згадав в середині ХХ ст. Папа Пій ХІІ в своїй Апостольській конституції Munificentissimus Deus. Тож в цей час християни молилися Богородиці, а також просили врожаю.
На початку ХХІ ст. свято Феррагосто залишається важливим святом для італійців Бронксу. А тому вони радо користуються можливістю зануритися з головою в історичну традицію та розслабитися в сільській місцевості, подалі від спекотного міста. На їх думку, релігійні аспекти цього свята вдало збігаються з давніми його витоками, а тому слід скористатися можливістю та відпочити.
Історія Джильо
Крім святкування Феррагосто, італійці Бронксу принесли на американську землю іншу історичну традицію, а саме святкування Джильо. Це не менш давнє свято, ніж Феррагосто. Воно сягає своїм корінням 410 р. нашої ери. Інколи, коли вперше чуєш про нього, то здається, що це скоріше вигадка. Як би там не було, але в 410 р. єпископ Сан-Паоліно з містечка Нола приніс велику жертву. Він сам був багатим італійцем, який народився у Франції. Мав власність в Римській імперії та французьких землях. Працював юристом і чиновником імперії. Коли в нього народився довгоочікуваний син, то він з дружиною не тямили себе від щастя. Але через тиждень хлопчик помер. Сан-Паоліно почав обмежувати себе в їжі, роздав більшу частину свого майна нужденним і став священником в Нолі. Коли на місто напали пірати і забрали в неволю молодих чоловіків, то Сан-Паоліно вирішив допомогти одній вдові повернути її сина. Він спробував віддати себе піратам замість нього. Йому було відмовлено в проханні. Звістки про нього дійшли до одного султана, він втрутився і допоміг священнику. Сина вдови та інших чоловіків було звільнено. Жителі міста після смерті Сан-Паоліно несли лілії до вівтаря церкви, щоб вшанувати свого захисника. Лілія італійською «gigli» – символ чистоти, любові. З часом лілії почали встановлювати на стовпах, проводити молебні та паради на честь Сан-Паоліно. Свято відбувається 22 червня. Такі конструкції на стовпах сьогодні мають висоту 100 футів і важать 8000 фунтів. Їх перевозять екіпажі з 200 осіб. Свято Gigli відбувається в Італії, а також в Брукліні, Бронксі, Гарлемі. А в Бельмонті це свято проходить в церкві Богоматері на горі Кармель протягом кількох років.