27 серпня 2023 року помер колишній президент округу Бронкс Стенлі Саймон. На жаль, найбільше прославився він не визначними справами, повʼязаними з розвитком міста, а з великим корупційним скандалом, який закінчився увʼязненням політика. Як це відбувалося — розкажемо у цій статті на bronx-yes.
Шлях до президентства
Стенлі Саймон народився в Мангеттені 3 березня 1930 року в родині іммігрантів з Росії. Пізніше родина переїхала до Бронкса. Батьку вдалося заснувати свій невеликий бізнес, у нього був магазин з цукерками. Стенлі та його сестра Міріам завжди мали друзів, адже у Саймонів у кишенях було багато цукерок і вони радісно з усіма ділилися.
У 1946 році Стенлі закінчив школу Де Вітта Клінтона у Бронксі та вступив до Нью-Йоркського університету. Батьки змогли дати синові престижну освіту. У 1952 році Саймон здобув ступінь юриста у Бруклінській юридичній школі. Саме з цього навчального закладу Нью-Йорка в ті часи було найбільше вихідців у велику політику.
Розпочинав свою карʼєру Стенлі Саймон з посади окружного лідера Демократичної партії у районі Рівердейл. Був також деякий час президентом Асоціації адвокатів Бронкса. У 1973 році його обирають до Міської ради. Там він переважно займався бюджетними питаннями та моніторингом міських служб.
Саймон добре зарекомендував себе у політичному середовищі, мав з усіма добрі стосунки та поважну репутацію. Тому, коли тодішній президент Бронкса Роберт Абрамс зайняв місце генерального прокурора штату, Міська рада обрала саме кандидатуру Саймона на посаду тимчасово виконуючого обовʼязки керівника округу. Після проведення виборів Стенлі Саймон залишається у кріслі президента та має вже повноцінні повноваження.
Стенлі Саймон при владі
Всього Стенлі Саймона обирали на посаду президента Бронкса тричі: спочатку на дворічний термін до закінчення терміну повноважень Роберта Абрамса, потім ще два рази на чотирирічний термін у 1981 та 1985 роках.
Але у 1985 році Саймон вагався: чи то йти ще на один термін у президентство, чи то подати свою кандидатуру на посаду судді у Верховному суді штату. Його головний конкурент на тих перегонах — Хосе Серрано — мав досить велику підтримку виборців. Саймон боявся, що залишиться ні з чим, якщо програє. Та він все ж таки ризикнув та вступив у політичний двобій з Серрано, хоча як показав майбутній розвиток подій, треба було йому залишити те місце президента супернику.
Стенлі Саймон за роки свого правління не відзначився чимось дійсно визначним, але не можна сказати, що він був поганим президентом. Йому вдалося підвищити культурну, економічну та громадську безпеку у Бронксі загалом, але навести порядок саме у Південному Бронксі він так і не зміг.
У 1981 році Саймон організовує безкоштовні концерти Bronx Arts Ensemble у парку Ван Кортландт та в Кітінг-Холі в університеті Фордгем.
У 1982 році з ініціативи та підтримки Саймона відкрився індустріальний парк Батгейт. Там були зосереджені дистриб’ютори харчових продуктів, виробники ліків та центри академічної й професійної підготовки.
У 1983 році разом з філантропом Бруком Астором Саймон придбав для Музею мистецтв нову простору будівлю, де раніше була розміщена синагога. Через кілька місяців в оновленому музеї вже відкрилася нова виставка витворів мистецтва ХХ століття.
У 1985 році Стенлі Саймон нарешті домігся отримання всіх дозволів та виділенню коштів на відкриття нової поліцейської дільниці. Довгих сім років президент округу намагався втілити у життя цей надважливий для Бронкса проєкт, адже боротьба зі злочинністю завжди проходила окремим пунктом у кожній політичній програмі, проблем у цій сфері тут завжди вистачало.
Нова поліцейська дільниця під номером 49 на Істчестер-роуд обслуговувала 100 000 мешканців Бронкса у районах Pelham Bay, Van Nest та Allerton. Штат складав 135 поліцейських. З бюджету тоді було виділено 4,8 млн дол.
Святкування відкриття нової поліцейської дільниці стало останньої значущою подією у політичному житті Стенлі Саймона.
Корупційний скандал 1987 року
У 1987 році весь Бронкс охопила хвиля корупційних скандалів. Скоро вона дійшла й до самої верхівки. Під підозрою опинився президент округу — Стенлі Саймон. Його та ще декількох чиновників звинувачували в отриманні хабаря від компанії Wedtech Corporation. Це підрядник з Південного Бронкса, що виробляв військово-морські понтони та двигуни для армії. Всі фірми, повʼязані з військовим сектором, були під чітким державним контролем. Всі погодження та контракти проходили через кабінети політиків вищого рівня. Щоб отримати прихильність влади, Wedtech Corporation пішла нелегальним шляхом. А влада своєю чергою проявила слабкість до легких грошей.
Керівники Wedtech Corporation признали свою вину та виступили на засіданні як головні свідки. Тоді всі казали, що це помста конкурентів Wedtech Corporation. Адже колись це була звичайна маленька майстерня, яка дуже швидко виросла у велику потужну компанію та стала одним з найбільших роботодавців в Південному Бронксі. Wedtech Corporation завжди були відомі складним шахрайськими схемами та звʼязками з великими політиками. Але все завжди добігає кінця. Так водночас скінчилась історія успіху Wedtech Corporation та політична карʼєра Стенлі Саймона.
У 1988 році суд присяжних визнав Саймона винним в отриманні хабаря у розмірі 50 000 доларів від Wedtech Corporation за сприяння у питанні оренди нерухомості на набережній. Стенлі Саймону також були висунуті обвинувачення ще за декількома статтями, у тому числі — за ухилення від сплати податків. Судові розгляди тягнулися майже два роки. Політик отримав вирок — 5 років позбавлення волі. У січні 1989 року Саймон був переведений до федеральної в’язниці Алленвуд у Пенсильванії. Колишній президент декілька разів подавав апеляцію, але суд її відхиляв. Та раптом у липні 1991 року Стенлі Саймона звільнили. Федеральний суддя Констанс Бейкер Мотлі скоротила термін увʼязнення до трьох років без розʼяснення причин. Отримавши право на умовно-дострокове звільнення, Стенлі Саймон повернувся додому. Всього він пробув у вʼязниці 2 роки та 14 днів. Взагалі історія містера Саймона була схожа на історію багатьох державних службовців Нью-Йорка того часу. Всі тоді ділили гроші, владу та демонстрували один одному свої амбіції.
Як порушували права виборців у Бронксі у різні часи — читайте у статті.
Відбуття покарання
Дружина Саймона — Ірен Уріст — з якою він одружився ще у 1961 році, коли вона була міською вчителькою з удосконалення мовлення, розказує, що Стенлі дуже важко переніс перебування у вʼязниці.
Деякі політики, що поверталися з тюремного табору Алленвуд у Пенсільванії, згадували його як своєрідний заміський клуб, де можна багато відпочивати та не думати ні про що.
Стенлі Саймон же казав, що кожний, з ким він познайомився у тюрмі, готовий був віддати праву руку, тільки щоб не потрапляти туди знову. Саймон схуд на 27 фунтів, розказував, що їх там замикали у бараках на 7 годин, змушували працювати та майже не давали відпочивати. Експрезидент працював у вʼязниці клерком та курʼєром, проходив щоденно від 5 до 10 миль, страждав на гіпертонію та подагру. Саймон був вже не молодий, коли він вийшов, йому було вже 61 рік, може тому йому так важко далися ці місяці, проведені за ґратами. Адже дійсно умови у таборі Алленвуд мало схожі на реальність звичайної американської тюрми. Складно уявити, що сказав би Саймон, якби провів там хоч декілька днів.
Хай там як, але Стенлі Саймон щиро заплакав, коли отримав звістку про своє звільнення. Після цього він дуже рідко зʼявлявся на публіці, вів тихе спокійне життя у колі родини та помер у дуже поважному віці — у 93 роки.
Статтю про нинішнього кандидата на посаду президента Бронкса читайте за посиланням.