Ще змалку цей хлопець виявляв лідерські якості та мав високі моральні цінності. З роками він лише зміцнив репутацію мужнього та рішучого чоловіка. Його життєвий шлях, хоча й був коротким, став прикладом виняткової відданості обов’язку та побратимам. Історія героя, який загинув у В’єтнамі у віці 23 років, до останнього залишаючись вірним ідеалам служби та честі, — далі на bronx-yes.com.
Дитинство
Роберт Чарльз Мюррей народився 10 грудня 1946 року. Виріс хлопчик у побожній католицькій родині на Меріон-авеню у Бронксі, неподалік кампусу Роуз-Гілл. Його дитинство пройшло у тісному зв’язку з місцевою парафією — церквою Богоматері Милосердя. Сім’я Мюрреїв була великою: шестеро дітей — три брати та три сестри. Батько Роберта, Джеймс Мюррей, працював ремонтником, а мати, Френсіс Вейл Мюррей, була домогосподаркою.
Початкову освіту Роберт здобув у парафіяльній школі при церкві, а у вересні 1960 року вступив до Фордгемської підготовчої школи. У цей період родина переїхала з Бронкса до Такахо, до будинку на Данте-авеню, який раніше належав родичам. Хоча шлях до школи тепер був довшим, Роберт з ентузіазмом продовжував навчання.
У підготовчій школі Мюррей виявив лідерські якості: він активно долучався до учнівських спільнот та Товариства Святилища. Його навчання завершилось у 1964 році з відзнакою. Після закінчення школи Роберт продовжив освіту в Університеті Фордгема, де здобув ступінь бакалавра мистецтв у 1968 році. Друг дитинства Артур Сентонзе згадував Мюррея:
«Ми спілкувалися разом, коли були дітьми, грали в місцевий баскетбол та бейсбол, а також разом подорожували на Багами навесні нашого третього року навчання у коледжі разом з його братом. Він був добрим другом, натхненним другом. Він вірив, що старання, відданість та самопожертва зрештою окупляться».
За покликом серця
Під час навчання в Університеті Фордгема Роберт Чарльз Мюррей демонстрував відмінні академічні результати, що дозволило йому вступити до Гарвардської школи бізнесу. Він мав усі шанси продовжити блискучу академічну кар’єру й розпочав підготовку до здобуття ступеня MBA. Проте восени 1968 року його плани кардинально змінилися: Мюррей отримав повістку на військову службу. На той час студентам бакалаврату надавали відстрочку від призову, але аспіранти такої гарантії не мали.
Маючи можливість залишитися у США й подати документи до Школи кандидатів у офіцери (OCS), що передбачало здобуття звання без прямої участі в бойових діях, Мюррей свідомо відмовився від цього шляху. Він прийняв непросте рішення: тимчасово відкласти навчання у Гарварді й добровільно вступити до армії як звичайний солдат. Своєму другу Артуру на прощальній вечері 6 листопада 1969 року він зізнався, що хоче бути максимально підготовленим до служби у В’єтнамі та вірить, що зможе змінити хід подій, хоча б для тих, хто буде поруч із ним.
Обравши один із найнебезпечніших напрямків, Мюррей добровольцем пройшов бойову підготовку рейнджерів — елітного підрозділу американської армії. До середини 1970 року він вже служив у званні штаб-сержанта в роті B, 4-го батальйону, 31-го піхотного полку, що входив до складу 196-ї піхотної бригади 23-ї піхотної дивізії. Його шлях, від академічного лідера до фронтового бійця, став прикладом глибокої самопожертви й відповідальності за свій вибір.
Фатальний день
7 червня 1970 року, поблизу села Хіеп-Дук у Південному В’єтнамі, 23-річний старший сержант Роберт Чарльз Мюррей здійснив вчинок, який назавжди закарбував його ім’я в історії військової доблесті.
Того дня його підрозділ виконував небезпечну місію — вони шукали ворожий міномет, що загрожував союзним силам. Під час операції один із солдатів випадково активував замасковану гранату. У момент, коли пролунало попередження, Мюррей миттєво оцінив ситуацію: не вагаючись ані секунди й повністю знехтувавши власним життям, він кинувся на гранату, накривши її своїм тілом. Вибух забрав його життя, але врятував усіх навколо.
Героїчний вчинок Роберта була не імпульсивним — це було усвідомленим виявом рішучості та глибокої відповідальності. Це кульмінація його переконань, рішень та життєвих цінностей. За самопожертву й врятовані життя бойових товаришів Роберт Мюррей посмертно був ушанований найвищої військової нагороди США — Медалі Пошани. В офіційній грамоті йдеться, що його дії «перевершили поклик обов’язку» та є прикладом найвищої честі, відваги й відданості військовій службі.
Роками пізніше його шкільний друг Артур Сентонзе згадував ту розмову напередодні від’їзду й говорив про те, що Роберт не просто вірив у зміни — він їх утілив. Для своїх товаришів він став справжнім героєм, чия рішучість та самовідданість назавжди залишаться в їхній пам’яті.
Посмертні нагороди
У серпні 1974 року, через чотири роки після героїчної загибелі Роберта Чарльза Мюррея у В’єтнамі, його родину запросили до Вашингтона, де в будинку Блера віцепрезидент США Джеральд Форд урочисто вручив їм Медаль Пошани.
«Це було схоже на Боба – померти за своїх людей», – сказала тоді його мати. «Він завжди так хвилювався за них».
Роберт Мюррей був також посмертно нагороджений низкою інших військових відзнак, серед яких:
- Combat Infantryman Badge (Значок бойового піхотинця).
Ця нагорода вручається солдатам піхоти та десанту, які брали активну участь у наземних бойових діях. Це один із найшанованіших відзнак серед піхотинців армії США, що свідчить про особисту участь у боях.
- Ranger Tab (Шеврон рейнджера).
Відзнака, яку отримують військовослужбовці після успішного завершення престижної та надзвичайно складної Школи рейнджерів Армії США. Свідчить про високий рівень фізичної та психологічної підготовки.
- Purple Heart (Пурпурне серце).
Нагорода для військових, які були поранені або загинули внаслідок дій противника. Символізує жертовність та страждання на полі бою.
- Good Conduct Medal (Медаль за відмінну поведінку).
Вручається за бездоганну військову службу. Підкреслює дисципліну, відповідальність та професіоналізм військового.
- National Defense Service Medal (Медаль за службу в обороні нації).
Надається всім військовослужбовцям, які проходили службу під час визначених періодів загальнонаціонального конфлікту або війни, як-от В’єтнамська війна.
- Vietnam Service Medal with two campaign stars (Медаль за службу у В’єтнамі з двома зірками).
Вручається тим, хто служив у В’єтнамі. Додаткові зірки вказують на участь у двох конкретних військових кампаніях, які тривали в різні періоди війни.
- Vietnam Cross of Gallantry with palm (В’єтнамський хрест за хоробрість з пальмовою гілкою).
Видається урядом Південного В’єтнаму за героїзм на полі бою. Пальмова гілка означає, що нагорода присуджена на рівні армійського командування (найвищий рівень визнання).
- Republic of Vietnam Campaign Medal (Медаль кампанії Республіки В’єтнам).
Вручалася військовим союзницьких країн, які проходили службу у В’єтнамі. Символізує визнання внеску в боротьбу Південного В’єтнаму проти комуністичних сил.
Герої не вмирають
Після смерті Роберта Мюррея його пам’ять не згасла. Героя поховали на кладовищі «Ворота Небес» у Готорні, штат Нью-Йорк, але вшанування його подвигу продовжувалося десятиліттями. У День ветеранів 2012 року у рідному Такахо частину Данте-авеню — вулиці, де він виріс, — було офіційно перейменовано на Sgt. Robert C. Murray Way. Підготовча школа Фордгема, яку він закінчив із відзнакою, зберігає копію цього свідоцтва як символ гордості за свого випускника.
У 2013 році в університетській церкві Фордгемського кампусу в Роуз-Гілл відкрили меморіал на честь загиблих у В’єтнамі. Під час церемонії президент університету, отець Джозеф Макшейн, наголосив, що вшановуючи таких випускників, як Мюррей, спільнота Фордгема молиться, аби їхні жертви ніколи не були забуті, а пам’ять про них надихала майбутні покоління цінувати демократію, мир та свободу.
У 2014 році Роберта було внесено до Зали слави ROTC Університету Фордгема, а його ім’я викарбувано на Меморіалі війни у В’єтнамі, розташованому в університетській церкві. Також він входить до числа лише 18 випускників Гарвардського університету, що були відзначені Медаллю Пошани. Це ще одне свідчення величі та важливості його подвигу.