Поруч із Бронкським зоопарком, серед масивних будівель житлового комплексу Ламберт-Хаус можна помітити дивний об’єкт: старий, пошкоджений металевий знак із тьмяним написом — «Військове кладовище Вест Фармс, пам’ятка Бронкса, один квартал на захід». Сам цвинтар розташований на розі Східної 180-ї вулиці та Брайант-авеню. Тут знайшли останній притулок 40 ветеранів — учасників війни 1812 року, Громадянської, Іспано-американської та Першої світової воєн. Проте солдати — лише частина багатої історії цього кладовища, яке функціонувало як громадське місце поховання ще з початку XIX століття. Детальніше — далі на bronx-yes.com.
Заснування цвинтаря у XIX столітті
На початку ХІХ століття за 12 миль на північ від Нью-Йорка, де бере початок річка Бронкс, було невеличке село Вест Фармс, де проживало близько 300 осіб. У 1814 році опікуни Першої пресвітеріанської церкви з цього села придбали дві ділянки землі на теперішній 180-й вулиці у Бронксі для зведення церкви. Однією з цих ділянок був родинний цвинтар родини Лоуренсів, яка володіла місцевою фермою. Лоуренси продали частину своєї землі церкві, залишивши за собою право сімейного поховання.
Церков з кладовищем навколо була побудована на пагорбі на північному боці вулиці у 1815 році.
Частину сусідньої ділянки опікуни призначили як місце поховання для бідних та чорношкірих рабів. У 1827 році, коли село почало зростати, фермер Джон Батлер викупив землю на схід від Пресвітеріанського кладовища, розміром 100 на 200 футів, та облаштував на ній громадський цвинтар, розділивши його на окремі ділянки, які продавав напряму. Хоча спочатку ці два кладовища існували окремо, з часом вони фактично злилися в одне. У 1872 році Батлер продав цвинтар своєму синові, який уже через рік перепродав його Альфреду Петтіту, а той у 1882 році — Ісааку Батлеру (не родичу попередніх власників). Після його смерті у 1913 році землю успадкував його син Вільям, а після нього у 1925 році — сини Френк, Рой та їхня сестра Флоренс Крукер.
На початку 1900-х років під впливом активної урбанізації, Пресвітеріанська церква Вест Фармс переїхала з оригінальної будівлі на пагорбі до новозбудованого храму навпроти 180-ї вулиці — нинішньої Меморіальної пресвітеріанської церкви Бека. Стара церква деякий час використовувалась як спортзал, допоки не згоріла у 1948 році.
Занедбаність кладовища
У 1908 році газета «New York Evening Telegram» повідомила, що цвинтар Вест Фармс перебуває у вкрай занедбаному стані — покритий заростями ожини та засипаний сміттям, спаплюжений й забутий. Зокрема, надгробок капітана Вільяма Распбері був оточений іржавими консервними бляшанками, пляшками та іншим брудом. До 1927 року рослинність вкрила повністю все навкруги, попри те, що час від часу громадські організації, зокрема бойскаути та ветерани, прибирали територію.
У ході перепланування району було порушено чимало поховань — як на цвинтарі біля старої церкви, так і на забутому цвинтарі для бідних на південній стороні Східної 180-ї вулиці. Після того як стало відомо про осквернення могил ветеранів, місцеві мешканці утворили комітет з охорони кладовища. Цвинтар не було закрито офіційно, але його вигляд та стан з кожним роком зазнавав гнітючих змін. Останнє відоме поховання тут — могила ветерана Першої світової війни Валеріано Дж. Толози, датоване 1929 роком.
Власність, що не належала Пресвітеріанській церкві Вест Фармс, у 1954 році була офіційно передана місту після тривалого періоду юридичної невизначеності. Це стало можливим завдяки річному дослідженню мешканця Бронкса Тоні Маротти, який був колишнім командиром місцевого осередку Американського легіону. Під час пошуків у муніципальних архівах Маротта знайшов листи та документи, які вказували, що у 1930-х роках виникли сумніви щодо правового статусу передачі землі місту. Після додаткового розслідування були знайдені спадкоємці попередніх власників — Флоренс Крукер, Френка та Роя Батлерів, які погодилися передати землю місту. Тепер ця ділянка належить Департаменту парків Нью-Йорка.
Хто знайшов спокій на цвинтарі
Першим, кого поховали на цвинтарі Вест Фармс у 1815 році, був Семюел Адамс — ветеран війни 1812 року та представник родини, що володіла землею в цій місцевості. Вулиця неподалік має його ім’я.
На цьому кладовищі спочивають ветерани чотирьох воєн: двоє — з війни 1812 року, тридцять п’ять — з Громадянської війни, двоє — з Іспано-американської та ще двоє — з Першої світової.
Серед видатних осіб:
- капітан Джон Батлер, кавалерист часів війни 1812 року;
- капітан Вільям Распбері, який загинув у битві при Сідар-Крік під час рейду генерала Шерідана;
- моряк із прізвиськом «Вікінг», який служив спершу на кораблі «Меррімак» у складі флоту США, а потім — у сухопутному війську;
- Семюел Пірс — представник старої родини землевласників із Тремонт-авеню;
- рядовий Александр Ді Франциско, відзначений «Срібною Зіркою» за відвагу у Першій світовій (копія нагороди вигравіювана на його надгробку).
Як пояснює історик Ллойд Ультан, велика кількість похованих тут ветеранів свідчить про глибокий патріотизм мешканців Вест Фармс. Вони активно й добровільно брали участь у війнах — особливо у Громадянській. Інший дослідник, Кансел, називає цей цвинтар символом відданості та жертовності:
«Ці хлопці справді боролися за історію, вони боролися. Вони не боялися, вони просто вийшли та зробили те, що мали зробити, щоб спробувати зробити цей світ кращим».
28 травня 1916 року на Вест Фармс перепоховали шість невідомих тіл, які раніше були поховані на острові Харт.
Меморіальне вшанування памʼяті
На території цвинтаря встановили пам’ятник у вигляді бронзової фігури солдата армії Союзу, розміщеної на постаменті. Також там з’явилися три польові гармати XIX століття. Згодом статуя зазнала ушкоджень через негоду та акти вандалізму, й приблизно 1950 року її демонтували. Декілька років вона зберігалась у невідомому місці, поки 18 листопада 1959 року не була відновлена та повернута. За справу взявся Комітет пам’яті Громадянської війни, який ініціював реставрацію. Статую зберігав Берт Сек, співробітник міського Департаменту громадських робіт, ветеран Першої світової та історик. Він передав її до майстерні мідника Ендрю Беца в Йонкерсі, де було проведено реставрацію.
16 жовтня 1977 року на цвинтарі з’явилася меморіальна дошка на честь Мері Боузер — афроамериканки з Півдня США, яка під час Громадянської війни шпигувала на користь армії Союзу. Працюючи під прикриттям неписьменної служниці в домі президента Конфедерації Джефферсона Девіса, вона отримувала доступ до секретної інформації, яку запам’ятовувала й передавала агентці Союзу Елізабет Ван Лью. Та своєю чергою переказувала її генералу Уліссу Гранту. Відкриття дошки супроводжувалося почесним 21-гарматним салютом Національної гвардії.
Статус памʼятки
27 грудня 1966 року Комісія зі збереження пам’яток провела офіційні публічні слухання щодо пропозиції надати статус пам’ятки кладовищу солдатів Вест Фармс та прилеглій території. Повідомлення про слухання було оприлюднено згідно з вимогами законодавства. Під час засідання одна людина висловила підтримку ініціативи, заперечень не надійшло.
Після детального аналізу історичного, архітектурного та культурного значення цієї локації Комісія дійшла висновку, що старе солдатське кладовище Вест Фармс має унікальну цінність як історичний та естетичний об’єкт, важливий для розвитку та спадщини Нью-Йорка. Особливо підкреслювалося, що це місце служить нагадуванням про минуле, адже тут поховані ветерани, які віддали життя за країну. На підставі цього Комісія офіційно надала цвинтарю Вест Фармс статус пам’ятки 2 серпня 1967 року.
Тож, якщо ви будете складати план прогулянки Бронксом, обовʼязково відвідайте цей старий цвинтар. У таких місцях завжди особлива магічна атмосфера та енергетика злиття часу, думок й почуттів.