WAVES у Бронксі: залучення жінок до військово-морського резерву США

Як-то кажуть: «Жінка на кораблі — то до лиха». А якщо цей корабель ще й військовий? Та добре, що американці не такі забобонні, а то навряд чи б вони дозволили створити цю жіночу організацію під час Другої світової війни під керівництвом військово-морського флоту. Та попри деякі перепони, вони все ж таки це зробили. В потім ще й організували величезний навчальний табір для підготовки цих жінок на території одного з коледжів Бронкса. Як це було, розкажемо у цій статті на bronx-yes.

Шлях жінок до офіційної армії

Під час Другої світової війни керівництво ВМС США визнало, що залучення  жінок до армії — це непоганий стратегічний хід. Історично жінки вже брали участь у військових діях, адже під час Першої світової війни на флоті служило понад 11 000 жінок, хоча тоді вони не проходили офіційного навчання та не мали визначеного статусу. 

Проте існував значний опір до прийняття жінок на військову службу. Жіночий резерв мав небагато прихильників серед високопосадовців ВМС. Однак тиск з боку Конгресу, суспільства та пропаганда Національної федерації ділових й професійних жіночих клубів змусили військово-морський флот серйозно розглянути створення жіночих підрозділів.

Професор англійської мови Елізабет Рейнард запропонувала акронім WAVES (for Women Accepted for Volunteer Emergency Service), що означає «Жінки, прийняті для добровільної екстреної служби». Консультативна рада з Колумбійського університету, до якої входили відомі жінки-освітянки, допомогла в організації та встановленні стандартів для WAVES.

Військово-морський жіночий резерв Сполучених Штатів WAVES був створений 21 липня 1942 року Конгресом США й підписаний президентом Франкліном Д. Рузвельтом 30 липня. Це дало можливість ВМС США приймати жінок на посади офіцерів та рядового складу протягом війни та ще шість місяців після її завершення. Основною метою закону було звільнення чоловіків для морської служби шляхом заміни їх жінками в берегових установах. Першою директоркою WAVES стала Мілдред Х. Макафі, яка раніше була президенткою Коледжу Велслі. 3 серпня 1942 року їй надали звання капітан-лейтенантки, а згодом підвищили до капітанки.

Перші жіночі резерви у США

Серед обовʼязкових умов вступу до школи кандидаток в офіцерки був вік від 20 до 49 років та вища освіта. Дозволялося також мати два роки навчання в коледжі разом із двома роками відповідного досвіду. Звичайні призовниці повинні були бути віком від 20 до 35 років та мати як мінімум середню освіту. Перевагу віддавали неодруженим кандидаткам. 

Хоча WAVES переважно складалися з білих жінок, у їхньому складі також служили 72 афроамериканки. На початку більшість кандидаток в офіцерки проходили підготовку в Сміт-коледжі в Нортгемптоні (Массачусетс), а спеціалізоване навчання проводилося у кількох коледжах та на військово-морських базах. Після цього деякі жінки продовжували навчання на спеціалізованих курсах та на військових об’єктах.

WAVES обслуговували 900 станцій на території усіх Сполучених Штатах, а єдина закордонна база була на Гавайях. Багато жінок-офіцерок працювали у сферах, які раніше були зайняті чоловіками, таких як медицина та інженерія. Вони виконували широкий спектр задач: від оформлення документів до укладання парашутів. Та все одно багато жінок стикалися з неприязню з боку своїх колег-чоловіків, а відсутність чіткої політики на флоті викликала постійні конфлікти. Максимальна чисельність WAVES за часів війни досягала 86 291 особи. Хоча на початку створення організації квота була лише на 11 тисяч осіб: 10 тисяч для рядового складу та 1 тисяча для офіцерів.

Статтю про затонулий човен з Бронкса читайте за посиланням. 

Створення навчального табору WAVES в Гантер-коледжі

Коли стало зрозуміло, що ініціатива виявилася вдалою й кількість жінок у WAVES почала стрімко зростати, було вирішено зробити великий навчальний табір для покращення підготовки. Знайти приміщення, яке могло б вмістити близько 6000 осіб, виявилося складним завданням. Техаський державний жіночий коледж у Дентоні відмовився від ідеї стосовно військово-морської навчальної школи, тому розглянули можливість використання кампусу Гантер-коледжу в Бронксі. Флот неофіційно звернувся до мера Нью-Йорка Фіорелло ЛаГуардіа та президента Гантерського коледжу Джорджа Н. Шустера з проханням про створення навчального табору, обидва з радістю погодилися допомогти у зусиллях ВМС.

Президент округу Бронкс, Джеймс Дж. Лайонс, також підтримав ідею використання кампусу Гантер. Навіть його секретарка, Маргарет Персон, записалася до WAVES. Витрати на необхідні зміни в будівлях мали покриватися ВМС. Також була встановлена річна орендна плата в розмірі 200 000 доларів.

У разі поганої погоди заняття проводилися в сусідньому збройовому складі Національної гвардії, а Волтонська середня школа забезпечувала додаткові аудиторії. Офіційно Військово-морська школа США була створена 8 лютого 1943 року. Того ж дня контроль над кампусом Гантер був переданий військовим. В міській ратуші відбулася урочиста церемонія присяги для першої групи з 350 жінок. 

Головна проблема — житлове питання

Оскільки Гантер-коледж не мав гуртожитків, питання забезпечення житлом жінок стало одним з найактуальніших для ВМС. Спочатку планувалося збудувати бараки на території коледжу, але ця ідея була відхилена. Тому ВМФ вирішив скористатися повноваженнями Закону про надзвичайні ситуації під час Другої світової війни для захоплення кількох багатоповерхових житлових будинків поблизу. В результаті під казарми ВМС було захоплено 17 будівель, що були розташовані біля коледжу. 

Орендарі, незадоволені своїм примусовим виселенням, організували мітинги протесту, але безрезультатно. Загалом було виселено понад 600 сімей (1860 осіб). Міська комісія допомогла мешканцям з переїздом та покриттям витрат, але це не компенсувало надзвичайних незручностей та фінансових втрат, не кажучи вже про моральні збитки.

Та, окрім невдоволених людей, перед ВМС постало ще одне питання. Адже звільнені квартири треба було облаштувати під казарми. У терміновому порядку все перефарбували, замінили електрику. З меблями допоміг Департамент транспорту. Їх привезли з пасажирських лайнерів та торгівельних суден, таких як Manhattan, America та Normandie. У кімнатах стояли дерев’яні двоповерхові ліжка, шафи, комоди, столи, стільці та лампи. Розміри кімнат варіювалися, а в кожній спали від двох до чотирьох дівчат. Кухні використовувалися для прання та зберігання речей, але не для приготування їжі.

Особливості навчання та перебування жінок у таборі 

Тривалість навчання у таборі коливалася від шести до восьми тижнів. У вересні 1943 року, коли виникла велика потреба в особовому складі, термін навчання скоротили до чотирьох тижнів. Кожні два тижні прибувало близько 1700 жінок, така ж кількість відправлялася на спеціальне навчання або виконання завдань. На базі постійно перебувало близько 5000 дівчат.

Серйозною проблемою було організування харчування для такої кількості людей, що значно перевищувало можливості кафетерію Hunter, який зазвичай обслуговував лише 1500 людей на день. До прикладу, щомісячний список продуктів включав 56 тисяч фунтів яловичини, 32 тисячі фунтів печінки, 13 тисяч фунтів свинини, 11 тисяч яєць та інші продукти.

Для зберігання продуктів довелося орендувати холодильну камеру, а кухонні приміщення суттєво розширити. Харчувалися групами, на прийом їжі виділялося не більше 17 хвилин. Посуду та столових приладів також часто не вистачало.

Забезпечення WAVES уніформою стало спільним завданням шести великих нью-йоркських універмагів під керівництвом Retailer’s Uniform Agency, Inc. На уніформу було виділено 200 доларів, дизайн якої розробив французький кутюр’є Менбошер. Але спочатку у цьому секторі також був дефіцит, тож дівчата часто проходили навчання у цивільному одязі та капелюсі ВМС.

Оплата для новобранок WAVES становила 50 доларів на місяць, жінки підлягали тим же дисциплінарним вимогам, що і чоловіки. На території табору було заборонено читати газети та слухати радіо. День розпочинався з раннього підйому о 5:30, відбій лунав о 21:30.

Типова шеститижнева програма містила у собі: 36 годин теоретичних занять, 24 години практичних вправ, 19 годин фізичної підготовки та 14 годин перегляду фільмів. Додаткові години присвячувалися огляду полку, зборам, військовій орієнтації, вакцинації, питанням щодо нарахування зарплати, зняттю відбитків пальців, фотографуванню для ідентифікаційних карток, курсам з орієнтації, лекціям про страхування й заставу.

Навчальні заняття охоплювали історію та традиції ВМФ, військовий зв’язок, знаки розрізнення, літаки, кораблі та обладнання, морську термінологію, етикет, військову дисципліну, берегові установи тощо. 

Фізична підготовка була важливою частиною програми. Жінки мали доступ до семи спортивних залів, плавального басейну та відкритого тренувального поля. Вони займалися тенісом, софтболом, волейболом та бадмінтоном, іноді змагалися. Обовʼязковим у програмі було щоденне двогодинне маршування.

WAVES в Бронксі після війни

У серпні 1945 року, коли закінчилася війна, близько 3000 жінок з WAVES все ще проходили навчання. 2 листопада 1945 року Міністерство військово-морського флоту офіційно повідомило про намір закрити училище. Мерія міста також вже давно прагнула повернення будівель Бронкса для потреб коледжу.

1 лютого 1946 року під час церемонії капітан Френк В. Шмідт передав ключі від будівель кампусу Бронкса президенту коледжу доктору Джорджу Н. Шустеру.

Загалом за три роки існування до цього табору було зараховано 91 138 жінок, серед яких 85 885 WAVES, 1 914 SPARS та 3 339 морських піхотинок.

Міністерство ВМС хотіло швидко розірвати угоду з коледжем Hunter. Після повідомлення про закриття було запропоновано одноразову компенсацію на відновлення будівель Бронкса, але голова Ради вищої освіти відхилив цю пропозицію через складність виконання робіт у тих умовах.

Лише в 1948 році уряд Нью-Йорка завершив фінансові розрахунки за відновлення будівель на суму 313 701,54 долара, включаючи юридичні витрати та оцінку шкоди, проведену архітекторами, які працювали над будівлями Hunter College. Усі житлові приміщення, конфісковані ВМС у 1940-х роках, повернулися до цивільного використання. Трифутовий корабельний дзвін, залишений військово-морським флотом у 1946 році, досі стоїть перед коледжем, нагадуючи про особливе призначення кампусу під час Другої світової війни.

Статтю про одну видатну військову з Бронкса, але не з морських, а з повітряних сил, читайте за посиланням.