Фернандо Феррер залишив помітний слід в історії Нью-Йорка як лідер, який допоміг перетворити Бронкс з району руїни на місце надії та інвестицій. Він залишив яскравий слід не лише як політик, а і як державний діяч, який продовжував служити громаді в нових ролях. Його діяльність у сфері транспорту, фінансів, урбаністичного планування та некомерційних ініціатив демонструє глибоку прихильність до справедливості та прозорості. Докладніше про діяльність цього амбітного пуерториканця — далі на bronx-yes.com.
Раннє життя та освіта
Фернандо Джеймс Феррер народився 30 квітня 1950 року у Бронксі, у родині пуерто-риканського походження. Його батько працював охоронцем, мати — швачкою, а вихованням займалася переважно бабуся Іносенсія. Родина мешкала спочатку в районі Моррісанія, а згодом — у Лонгвуді, у Південному Бронксі — частині міста, яка у той час потерпала від занедбаності, бідності та соціальних проблем. Саме ці умови, за словами Феррера, сформували його чутливість до проблем знедолених громад. Попри доволі скромне фінансове становище, у родині особливо наголошували на важливості освіти. Фернандо здобув початкову освіту у католицькій школі Святого Ансельма, а середню — у престижній школі кардинала Спеллмана у Бронксі. Вже в юності він виявляв інтерес до громадських справ та політики.
Вищу освіту та ступінь бакалавра мистецтв у галузі політичних наук Фернандо здобув у кампусі University Heights Нью-Йоркського університету. Згодом хлопець продовжив навчання в Baruch College, одному з провідних навчальних закладів у галузі публічного адміністрування, де здобув ступінь магістра державного управління.
На посаді президента Бронкса
У 1987 році, після відставки президента Бронкса Стенлі Саймона через корупційний скандал Wedtech, Фернандо Феррер був призначений на цю посаду. Протягом 14 років на посаді Феррер ініціював масштабну програму житлового будівництва — у Бронксі з’явилося близько 66 000 одиниць доступного житла, що стало найбільшим проєктом відновлення міського житла у США на той час. Це сприяло поверненню тисяч мешканців до району, розвитку малого бізнесу та оновленню цілих кварталів. Водночас Бронкс поступово змінював імідж — з району розрухи на місце, де з’являються нові можливості.
Також за часів президентства Феррера відчутним стало зниження рівня злочинності у Південному Бронксі. Успіх був зумовлений не лише політикою правопорядку, а й соціальними ініціативами — інвестиціями в освіту, дозвілля молоді та покращення житлових умов.
З вдячністю згадують президента Феррера й велосипедисти. У 1993 році Феррер представив план велосипедної інфраструктури, який передбачав створення 85 миль маршрутів, що з’єднали парки, житлові масиви та громадські простори.
У 1994 році з ініціативи Феррера відбувся перший велозаїзд «Tour de Bronx», який згодом став найбільшим безоплатним веломарафоном у штаті Нью-Йорк.
Окрім цього, Феррер активно підтримував реставрацію історичних об’єктів. Зокрема, під його керівництвом було відновлено історичну аудиторію в кампусі Bronx Community College, пошкоджену під час заворушень 1970-х років.
Як політик, Феррер виступав за антидискримінаційне законодавство, зокрема щодо представників ЛГБТ-спільноти, підтримував створення Громадянської наглядової ради з розгляду скарг на поліцію (Civilian Complaint Review Board) та виступав проти расового профілювання. Він також підтримував підвищення зарплат вчителям та розширення післяшкільних програм для дітей із малозабезпечених сімей.
Та попри значні досягнення, Фернандо Феррер зазнавав критики, зокрема — за прийняття фінансової підтримки від лобістських організацій у сфері нерухомості, як-от Rent Stabilization Association. Також занепокоєння викликала його підтримка вимоги до орендарів сплачувати депозит перед розглядом справ у житловому суді, що, за словами правозахисників, могло обмежити права найбільш уразливих мешканців.
Спроби стати мером Нью-Йорка
Кампанії Фернандо Феррера за посаду мера Нью-Йорка:
- 1997 рік — перша спроба.
У 1997 році Фернандо Феррер розпочав свою першу кампанію на посаду мера Нью-Йорка. Попри початковий ентузіазм, йому не вдалося набрати достатньо підтримки в опитуваннях. На тлі тиску з боку партійного керівництва Демократичної партії, яке прагнуло уникнути розколу, Феррер несподівано зняв свою кандидатуру на користь Рут Мессінгер — президентки боро Мангеттен та головної фаворитки праймеріз. Таким чином, його перша спроба завершилася компромісом та політичним жестом єдності.
- 2001 рік — друга спроба.
На виборах 2001 року Феррер повернувся до боротьби за мерську посаду вже як один із фаворитів. Йому вдалося здобути перемогу в першому турі праймеріз Демократичної партії, отримавши 34% голосів. Проте цього було недостатньо для автоматичного висунення — для цього потрібно було 40%. У другому турі він змагався з Марком Ґріном. Кампанія відбувалася в особливо складний період — після терористичних атак 11 вересня 2001 року. Ці події змістили фокус громадської уваги та підірвали хід передвиборчих перегонів. Феррер мав потужну підтримку серед латиноамериканських виборців, однак не зміг заручитися достатньою підтримкою афроамериканської громади, що стало ключовим фактором у його поразці. У результаті він програв праймеріз Ґріну, який, своєю чергою, програв на загальних виборах Майку Блумбергу.
- 2005 рік — третя спроба.
Як-то кажуть: Бог любить трійцю. Тож у 2005 році Феррер знову вирішив вступити у боротьбу за посаду мера Нью-Йорка. Він став офіційним кандидатом Демократичної партії. Можливо ця спроба нарешті й закінчилась би довгоочікуваною перемогою, але Феррер припустився необережної помилки. У політиці слід дуже уважно стежити за кожним словом. Це й зіграло з ним злий жарт. Одним з ударів по іміджу стала суперечлива заява Феррера, зроблена перед Благодійною асоціацією сержантів NYPD. Він назвав інцидент із загибеллю Амаду Діалло — беззбройного іммігранта, застреленого поліцією в 1999 році — «трагедією, але не злочином». Ці слова, попри його попередню участь у протестах та навіть арешт під час них, викликали гнів родини Діалло та різкої критики з боку активістів, особливо в афроамериканській спільноті.
Попри це, Ферреру вдалося перемогти в праймеріз 13 вересня 2005 року. Однак у другому турі кампанія страждала від нестачі фінансування. Переважна частина надходжень була з малих пожертв, у той час, як опонент Феррера, чинний мер Майкл Блумберг, вкладав десятки мільйонів власних коштів (загалом $96 млн). Більшість провідних медіа, зокрема «New York Times», також підтримали Блумберга, що ще більше зміцнило його позиції. У день виборів він переміг з рахунком 58,4% проти 39%.
Кампанії Фернандо Феррера стали знаковими в історії Нью-Йорка. Як перший серйозний латиноамериканський претендент на посаду мера, він уособлював зростання політичного впливу пуерто-риканської громади.
Голова Управління міського транспорту та інші здобутки
Окрім політики, Фернандо Феррер активно розвивався у фінансовому та некомерційному секторі. Серед його здобутків слід виділити:
- місце у раді директорів кількох ключових установ: Sterling Bancorp, Sterling National Bank, Regional Plan Association;
- очолення Інституту державної політики Drum Major;
- член правління Кампанії за фіскальну справедливість;
- керування радою директорів Асоціації покращення громади Banana Kelly, яка займається житловим та соціальним розвитком у Південному Бронксі;
- почесні ступені від Мангеттенського, Мерсі, Герберта Лемана та Метрополітен коледжу.
- нагорода за державну службу імені Юджина Дж. Кіо від Асоціації випускників Нью-Йоркського університету;
- сотні відзнак від освітніх, релігійних та громадських організацій.
Але найчастіше ім’я Фернандо Феррера повʼязують з Управлінням міського транспорту Нью-Йорка (MTA). Він приєднався до ради директорів MTA у 2011 році за поданням губернатора Ендрю Куомо. Упродовж наступного десятиліття Феррер тричі виконував обов’язки голови агентства під час перехідних періодів (2013, 2017, 2018-2019).
Феррер відіграв ключову роль у стабілізації керівництва MTA у складні моменти. Його управлінський досвід та розуміння міських реалій дозволяли підтримувати роботу агентства без зривів. Він був активним захисником транспортної доступності та врахування потреб усіх міських громад у процесі прийняття рішень.
Фернандо Феррер неодноразово підкреслював, що для нього державна служба — це не шлях до збагачення чи влади, а спосіб зробити добро для суспільства. Він казав:
«Бути виконувачем обов’язків голови MTA не збагачує тебе, не додає більше грошей у твою кишеню, не дає тобі більше влади. Ти навіть не отримуєш безоплатної MetroCard, чорт забирай. Але все, що ви робите, й цього має бути достатньо, — це відчуття, що ви служили, зробили кілька добрих справ. Якщо у вашій ДНК є кілька генів державної служби, вони не зникають. Державна служба завжди приносила мені велике задоволення. Якщо ви можете зробити добрі справи та допомогти деяким людям, це прекрасно».
Після завершення активної політичної кар’єри Фернандо Феррер продовжив роботу у сфері публічної політики та громадського розвитку. Він став співголовою та партнером компанії Mercury, яка спеціалізується на стратегічних комунікаціях та лобізмі.