З Бронксу походить багато відомих особистостей. Одним із них є генерал-лейтенант Гаррісон Холт Девідсон. Детальніше про видатного військового, дипломата, педагога та спортсмена розповість видання bronx-yes.
Дитячі роки Гаррісона
Як зазначає видання nytimes.com, 24 квітня 1904 р. в Бронксі народилася непересічна людина, якій судилося відіграти важливу роль в зміцненні воєнного потенціалу армії США. Його батько – Генрі Флетчер Девідсон, був офіцером Національної гвардії Нью-Йорка. Мабуть це вплинуло на майбутній вибір юнака присвятити своє життя військовій службі. Матір звали Обрі (Холт) Девідсон. Вона померла в 1913 р. і після цього батько одружився з Гелен Гледіс Сканневін у 1915 році.
Гаррісон Холт Девідсон навчався і закінчив середню школу Стайвесант (Stuyvesant), що у нижньому Манхеттені (1923 р.). Туди йому доводилося їздити на метро з Бронкса. В школі він отримав членство в братстві Omega Gamma Delta. Він зразково виконував свої обов’язки і до кінця життя підтримував зв’язки з іншими членами товариства. В дитинстві хобі Гаррісона, чи точніше розвагою, було катання на каное річкою Гудзон.
Успіхи в футболі
Навчання в школі дозволило йому досягти успіхів в спорті. Гаррісон активно займався американським футболом і став зіркою шкільної команди (виграв разом з ними чемпіонат Нью-Йорка). Також грав у футбольній команді штату.
Пізніше, паралельно з навчанням у Вест-Пойнті, Гаррісон Холт Девідсон продовжив грати у футбол і тут теж досяг значних успіхів разом з командою академії. Після закінчення закладу він підтримував зв’язки з футбольною командою академії. А далі, у 1930 р. повернувшись туди, почав тренувати цю ж футбольну команду. На той час йому було 29 років і він був наймолодшим головним футбольним тренером академії в історії.
Маючи атлетичну будову тіла: квадратну щелепу, гору м’язів – Гаррісон, як в армії, так і в спорті віддавав перевагу ініціативі. Завдяки його тренуванням з 1933 до 1938 року команда виграла 35 разів (програла 11 разів і 1 раз досягла нічиєї)
Початок військової кар’єри
Після школи, він, завдяки численним вродженим талантам та мудрості, про яку говорили колеги і керівники, пішов у військову академію Вест-Пойнт (1923 р.). В 1927 р. навчання завершилося і молодий офіцер отримав звання 2-го лейтенанта та призначення до інженерного корпусу 1-го інженерного полку у Форт-Дюпон, штат Делавер.
В 1934 р. Гаррісон одружився з дівчиною, яку звали Верон Грюнтер. Саме з нею він прожив все життя. Її брат теж був військовим і пізніше служив Верховним головнокомандувачем збройних сил союзників у Європі. Можливо, це сприяло майбутнім кар’єрним успіхам молодого офіцера, а можливо, цим він завдячував своїм талантам, про які йтиметься далі.
Починаючи з 1938 р., Гаррісон Холт Девідсон служив на Гаваях командиром роти 3-го інженерного полку. В 1940 р. він отримав посаду в Каліфорнії, де служив пост-інженером на аеродромі Гамільтон, що знаходився біля Сан-Франциско. Там, крім бомбардувальників, було 6 ескадрилей винищувачів, а тому роботи в молодого інженера вистачало.
Участь в Другій світовій війні
Початок війни Гаррісон зустрів в Каліфорнії, але вже в 1942 р. він перевівся до Вашингтона, де працював одним з помічників керівника, що займався будівництвом Пентагону. Так тривало до жовтня 1942 р., після чого Гаррісон Холт Девідсон отримав звання полковника і став помічником головного інженера Західної оперативної групи союзників у Північній Африці. Планувалася операція «Факел» і очолював угрупування військ відомий всім генерал Джордж С. Паттон. Після жорстоких боїв в Африці американська армія вирушила на штурм Сицилії, а Девідсон керував інженерною частиною 7-ї армії. Завдяки йому вдалося організувати висадку на цей острів та створити можливості для швидкого пересування танковим та моторизованим частинам Паттона. Генерал навіть зняв із свого мундира одну зі своїх зірок, щоб підвищити і вшанувати Гаррісона до бригадного генерала. Це сталося в 1943 р. після одного з боїв. На той час йому було лише 39 років.
Девідсон також служив під командуванням генерала Марка В. Кларка в тій же 7-й армії. Далі була робота помічником генерала Дуайта Д. Ейзенхауера. Історики говорять, що Гаррісон вплинув на рішення про місце висадки військ союзників у Франції. Після створення плацдармів в Нормандії Гаррісон підтримував рух американських військ під час їх просування окупованою гітлерівцями французькою територією. Завершення війни він зустрів на посаді інженера в окупаційній адміністрації 15-ї армії США. Далі була робота президентом першого Нюрнберзького трибуналу.
Кар’єра уродженця Бронксу після війни
Протягом 1946 – 1950 років генерал-лейтенант Девідсон служив начальником штабу 6-ї армії, яку очолював генерал Марк Кларк. Армія мала штаб в Сан-Франциско, а тому Гаррісон Холт Девідсон після війни повернувся туди, де вона для нього почалася.
В 1950 р. спалахнула Корейська війна. Генерал-лейтенант Девідсон в одному зі своїх інтерв’ю розповідав, що напередодні війни він прибув в Японію, щоб зустрітися з генералом Макартуром, який керував військами США на Далекому Сході. Він розповів, що його дружина була католичкою і вона пішла до церкви, а він в цей час спілкувався з генералом, прогулюючись біля басейну. Коли дружина повернулася, то принесла недільну газету, де й була інформація про вторгнення комуністів в Південну Корею. ООН призначила генерала Макартура керівником своїх військ для операції захисту Кореї. Девідсон отримав від генерала завдання побудувати інженерні укріплення навколо Пусана (їх пізніше назвали «Лінія Девідсона»). Загалом у цій війні він командував низкою військових з’єднань, однією з них була оперативна група «Девідсона», займався будівництвом лінії оборони навколо Сеулу, керував Корейською військовою групою допомоги у боротьбі проти китайських та північнокорейських військ.
Після війни він працював аналітиком в Пентагоні. Далі керівником коледжу командування та генерального штабу армії протягом двох років. З 1956 р. він став суперінтендантом академії у Вест-Пойнті. За чотири роки на цій посаді йому довелося здійснити необхідні реформи: він покращив навчальні плани курсантів, розширив їх гуманітарну освіту.
У 1960-1962 роках Девідсон служив командувачем 7-ї армії США в Європі, очолював американські війська під час Берлінської та Кубинської криз, займався реорганізацією цієї ж армії, її децентралізацією. В 1962 р. Гаррісон Х. Девідсон служив військовим представником США в ООН, а далі в 1964 р. пішов у відставку.
Генерал-лейтенант помер 25 грудня 1992 р. в Окленді, Каліфорнія і похований на кладовищі академії Вест-Пойнт. Напис на його могилі засвідчив напрямки, які були важливими для нього протягом життя. А це військова сфера, педагогіка, спорт, дружба. В нього залишились дружина, 6 дітей, 14 внуків та 2 правнуків.
Отже, Гаррісон Х. Девідсон народившись в Бронксі на початку ХХ ст. пройшов славний шлях військового, спортсмена та керівника освітніх програм для курсантів армії США.