Оборонні споруди колись були невіддільною частиною кожного міста, що було розташоване на березі великої водойми. Нью-Йорк теж мав кілька фортів та укріплень. Про одне з них й розкажемо у цій статті на bronx-yes.
Будівництво форту
На початку XIX століття у Нью-Йорку вже проживало понад 200 000 осіб. Місто славилося своїми сприятливими природними умовами, вигідним розташуванням, потужним фінансовим центром та статусом першої столиці США. Нижня гавань Нью-Йорка в ті часи вже була захищена від нападів. Наступним запитом оборони стала організація захисних споруд на сході.
Планування будівництва форту на півострові Троггс-Нек розпочалося у 1818 році. Та до початку робіт пройшло ще кілька років. Гальмувало процес те, що ті землі перебували у приватній власності. Окрім цього, безліч інших внутрішніх проблем постійно відволікали керівництво від фортифікаційних питань. Лише у 1826 році федеральний уряд придбав ділянку площею 52 акри у Вільяма Баярда, але будівництво форту стартувало тільки у 1833 році.
Форт був збудований з граніту, привезеного з Грінвіча, штат Коннектикут. Його зробили у формі неправильного п’ятикутника, він був признаний найкращим прикладом французьких фортифікаційних споруд у США для захисту від морських та сухопутних атак.
У грудні 1845 року форт був готовий до озброєння, до якого підійшли максимально відповідально. До військового обладнання нового форту входило: 312 берегових та гарнізонних гармат, 6 польових частин та 134 важкі гармати. Завершили встановлення озброєння через 11 років після зведення форту. Після закінчення всіх робіт укріплення отримало назву «Форт Шайлер» на честь генерала Філіпа Шайлера, який командував Північною армією у 1777 році. Вважається, що саме його кампанія мала вирішальний вплив на поразку Бургойна від генерала Гораціо Гейтса, що став наступником Шайлера.
Форт міг вміщати гарнізон з 1250 осіб. Укріплення мало три повних бастіони на набережній, два напівбастіони на сухопутному фронті та інші елементи, які забезпечували можливість ведення вогню з усіх боків. Також було два яруси гармат у казематах з амбразурами та один на барбеті. Доступ до форту з боку суші здійснювався через підйомний міст, подібно до середньовічного замку, з тунелем та вузькими щілинами для стрільців, що дозволяло вести активний вогонь по ворогові.
Багатофункціональна та ергономічна споруда
У 1861 році форт Шайлер зайняли інженери, які перебували там до 1865 року. Вони проєктували та випробували кожний окремий елемент, щоб передати форт військовим у повній готовності до ефективної оборони. У 1862 році на території форту була збудована ціла лікарня на 2000 ліжок. Пізніше вона була знищена під час великої пожежі, але за часів існування була єдиним у США медичним центром на лінії оборони такого масштабу.
Під час Громадянської війни форт також слугував в’язницею для солдатів Конфедерації, які були захоплені в полон. Всередині було облаштовано камери на 500 осіб. У 1868 році форт укріпили, додавши десять гармат Родмана, які пізніше замінили на восьмидюймові гвинтівки.
Форт мав напрочуд комфортні умови для проживання та перебування. Кожен військовий мріяв потрапити на службу саме сюди. Офіцери та рядові жили в казематах, розміщених у кімнатах на двох ярусах. Приміщення були добре облаштовані, мали все необхідне, добре провітрювалися влітку та обігрівалися взимку. На території форту також жив весь господарський персонал та сім’ї солдатів. Вони мешкали в одноповерховому будинку з 24 кімнатами. Ванні кімнати були облаштовані лише у лікарні. Але були зроблені спеціальні умивальні та раковини. Також на території було кілька криниць з чистою водою. Треба відзначити, що форт мав дуже добрий природний дренаж й хорошу каналізацію, яка регулярно очищалася припливами, що забезпечувало належні санітарні умови — за звіту чергового доктора не було жодної смерті, повʼязаної із зараженням чи отруєнням, що у ті часи було великою рідкістю.
Після 12 жовтня 1870 року, коли артилеристи покинули форт, без належного догляду він став трохи занедбаним. Проте через три роки уряд вирішив відновити його діяльність та навіть розпочав роботи з розширення північної й східної набережних, щоб звести там нові батареї гармат. Та ці роботи були припинені у 1875 році через брак фінансування.
У 1877 році піхота повернулася до гарнізону форту. У 1896 році розпочалося будівництво нових оборонних споруд, під час якого все ж таки встановили додаткові гармати. У 1931 році форт перейшов під контроль штабу та взводу, які займалися картографуванням управління вогнем Нью-Йорка та околиць. Останній гарнізон офіційно залишив форт 1 травня 1934 року.
Доля форту після покидання його армією
Коли армія планувала залишити форт Шайлер, місцеві політики почали розробляти плани щодо подальшого використання цього об’єкта. У 1928 році укріплення було запропоновано як потенційна берегова база для Морської академії. Серед численних пропозицій щодо подальшого використання цих земель була також ідея Роберта Мозеса перетворити територію на міський парк. Але уряд вважав, що свого часу Мозес і так облаштував багато паркової зони у Нью-Йорку. Мабуть, на цьому вже треба було зупинитися. Про історію створення деяких парків у Бронксі читайте у наступних статтях: Pelham Bay Park, Bronx Park.
Врешті-решт перемогла пропозиція Морської академії, у 1934 році Рузвельт підписав договір оренди. Розпочалося відновлення форту Шайлер як постійної бази Академії торгівельного флоту штату Нью-Йорк. Хоча зовні основна будівля залишалася практично незмінною, інтер’єр зазнав суттєвих змін. Спочатку було видалено 31 000 кубічних ярдів землі з даху та очищено цегляні арки. Частину арок перебудували, встановили нові повітропроводи та електричні системи. Нижня частина арок була оброблена піскоструминним способом й герметизована, а на даху встановили новий бетонний покрівельний матеріал.
Також була зведена нова опалювальна станція на два котли та нафтосховище. Однією з найзначніших змін стало створення мезоніну всередині укріплення, за винятком північно-західного сектора, де розташовувалася їдальня, яка згодом стала бібліотекою. Стару підлогу замінили на сучасний бетон, а в їдальні поклали терраццо. В усіх приміщеннях встановили сталеві рами та перегородки для класів, лабораторій та офісів.
Зовнішні амбразури були вкриті штучним каменем. Старі казарми відремонтували та адаптували під сучасні гуртожитки з усіма зручностями. Одним із важливих проєктів стало будівництво нового залізобетонного пірса для навчального корабля, який мав довжину 550 футів та ширину 40 футів.
У 1938 році Академія торгового флоту штату Нью-Йорк остаточно переїхала до форта Шайлер. З того часу тут існує навчальний заклад, який тепер називається Морським коледжем Державного університету Нью-Йорка (SUNY). Протягом років у кампусі коледжу було зведено безліч нових будівель, але форт Шайлер залишився центральним елементом коледжу.
Музей морської промисловості
На території старого форту також було засновано Музей морської промисловості, який занурює відвідувачів у світ мореплавства минулого та сучасності.
Експозиції представляють детально виконані моделі кораблів, історичні артефакти, морські фотографії та гравюри, а також банери, що представляють різні пароплавні компанії.
Екскурсія музеєм нагадує подорож у часі. Тут зберігається одна з найбільших колекцій матеріалів морської промисловості в країні, представлених у хронологічному порядку. Основна частина експозиції на другому поверсі називається «Еволюція мореплавання» й охоплює історію судноплавства від вітрильників до сучасних пасажирських ліній.
Функціонування, обслуговування та фінансування музею значною мірою залежать від волонтерської підтримки та пожертв. Багато курсантів Морського коледжу виконують роль екскурсоводів й допомагають у догляді за експонатами, а випускники беруть участь у волонтерських акціях.
Історія музею почалася в 1986 році, коли капітан Джеффрі В. Монро запропонував створити музей у стінах форту Шайлер для навчання курсантів й популяризації морської спадщини. Завдяки підтримці адмірала Флойда Х. Міллера та громади коледжу музей швидко наповнився експонатами.
З моменту відкриття музею багато пароплавних компаній та приватних колекціонерів передали сотні артефактів, що дозволило музею зібрати понад 2000 експонатів, а також тисячі інших матеріалів для архіву.
Вхід до музею безоплатний. Кожен може приїхати сюди в будні або у суботу з 9:00 до 16:00 та поринути у світ морської історії.
Статтю про видатного морського піхотинця з Бронкса читайте у статті.